Я сподіваюся, ви не проти того, що я використовую це ваше звання, хоча ви
вже 6 місяців як на пенсії. Я вважаю, що, якщо некомпетентні судді, продажні політики і тупі військові командири можуть після відставки
зберігати за собою свої звання, те саме мусить стосуватися і одного з
найвизначніших офіцерів поліції в історії міста.
Отже, так і має бути, Детективе Ходжес!
Сер (ще один титул, на який ви заслуговуєте, оскільки належите до
справжніх Лицарів Значка і Пістолета), я пишу вам з багатьох причин, але
мушу розпочати з повіншування вас з роками вашої служби — 27 років
детективом із загальних 40 у поліції. Я бачив по телевізору деякі
фрагменти з вашої Пенсійної Церемонії («Другий публічний канал»[27] —
ресурс, який багато хто недооцінює) і випадком знаю, що наступного вечора
у закладі «Рейнтрі Інн» поблизу аеропорту відбулася прощальна вечірка.
Можу закластися, саме там і була справжня Пенсійна Церемонія!
Звичайно, я ніколи особисто не відвідував таких «оргій», але часто
дивлюся поліцейські серіали і, попри мою впевненість у тому, що багато з
них являють вельми уявну картину «полісменської долі», у декількох
показували такі пенсійні вечірки («Полісмени Нью-Йорка», «Відділ
убивств», «Дроти» тощо тощо[28]), і я схильний думати, що вони є ТОЧНИМИ
зображеннями того, як Лицарі Значка і Пістолета висловлюють «прощавай»
одному зі своїх компатріотів. Я гадаю, так мусить бути, тому що я також
читав сцени «прощальних пенсійних вечірок» у щонайменш двох книжках
Джозефа Вомбо[29] і вони там подібні. Він мусить знати, бо сам, як і ви, є Дет-Пенсом.
Я собі уявляю ті повітряні кульки, що звисають зі стелі, багато питва, багато безсоромних балачок і купу спогадів про Старі Дні й старі справи.
Також, мабуть, багато гучної й веселої музики, ймовірно, стриптизерка, а
то й парочка їх, що «трясуть підхвістями». Там, мабуть, лунали промови
набагато забавніші та правдивіші за ті, що були на «церемонії крохмальних
сорочок».
Як вам мої припущення?#
«Непогано, — думає Ходжес. — Цілком непогано».
#Згідно з моїми дослідженнями, протягом вашої роботи детективом ви
розкрили буквально сотні справ, багато з них журналісти (яких Тед Вільямс
називав Лицарями Клавіатури[30]) охрестили «резонансними». Ви ловили
Вбивць і Банди Грабіжників, і Підпалювачів, і Ґвалтівників. В одній
статті (опублікованій у зв’язку з вашою Пенсійною Церемонією) ваш
багаторічний напарник (Детектив 1-го класу Пітер Гантлі) описує вас як
«комбінацію прискіпливості й видатної інтуїції».
Гарний комплімент!
Якщо це правда, а я гадаю, що це так, ви зараз уже вирахували, що я один
із тих небагатьох, кого ви не впіймали. Я, фактично, та людина, яку в
пресі називають:
a) Джокер.
b) Клоун.
або
c) Мерседес-Кілер
Мені до вподоби останнє ім’я!
Я впевнений, що ви «силувалися якнайкраще», але, на жаль (ваш, а не мій), ви зазнали поразки. Я так собі уявляю, Детективе Ходжес, що, якщо колись
існував хтось такий «крутий», кого ви особливо хотіли впіймати, то це був
саме той, який минулого року демонстративно в’їхав у натовп на Ярмарку
Робочих Місць проти Міського Центру, убивши вісьмох осіб і покалічивши
набагато більше. (Мушу сказати, що я перевершив найсміливіші власні
очікування.) Чи думалося вам про мене, коли на Офіційній Пенсійній
Церемонії вам вручали персональну пам’ятну табличку? Чи думалося вам про
мене, коли ваші колеги Лицарі Значка і Пістолета переповідали історії
(тут лише здогади) про впійманих буквально зі спущеними штанами
кримінальників або як хтось утнув забавний розіграш у старій добрій
загальній залі відділку?
Можу закластися, ви згадували мене!
Мушу розповісти вам, яке величезне я тоді отримав задоволення. (Тут усе
по-чесному.) Коли я «утопив педаль в метал» і скерував «мерседес» бідної
місіс Олівії Трелоні у той людський натовп, у мене стався найдужчий у
житті стояк! А чи билося в мене серце зі швидкістю 200 ударів за хвилину?
«Та ще б пак!»#
Тут ще один містер Смайлик у темних окулярах.
#Я розповім вам дещо таке, що є справжнім «приватним інфозливом», і якщо
вам захочеться посміятись, нумо вперед, бо це доволі кумедно (хоча, я
гадаю, це також просто показує, наскільки акуратно я діяв). Я був у
кондомі! У «гумці»! Бо я боявся Спонтанної Еякуляції, що могло б
призвести до слідів ДНК! Авжеж, цього не трапилось, але відтоді я
мастурбував багато разів, згадуючи, як вони намагалися втікати і не могли
(їх там було напаковано, як сардин) і якими вони виглядали переляканими