PPS: Бажаєте зв’язатися зі мною? Дати мені свою «відповідь»? Спробуйте зробити це «Під Блакитною Парасолькою Деббі». Я навіть уже приготував там для вас ім’я користувача: «kermitfrog19». Я можу і не відповісти, але «агов, хтозна».
PPPS: Сподіваюсь, цей лист вас підбадьорив!#
— 4 —
Ходжес сидить, де сидів, дві хвилини, чотири хвилини, шість, вісім. Абсолютно бездвижно. Він тримає в руці лист, дивлячись на репродукцію Ендрю Ваєта[35] на стіні. Нарешті він кладе аркуші на столик поряд зі своїм кріслом і бере конверт. Поштовий штемпель тутешній, міський, що його не дивує. Відправник хоче, аби Ходжес знав, що він поряд. Це додає глуму. Як сказав би сам його відправник…
Це частина забави!
Нові хімікати і технології комп’ютерного сканування можуть витягти з паперу чудові відбитки пальців, але Ходжес розуміє, що, якщо він передасть цей лист криміналістам, жодних відбитків на ньому вони не знайдуть, окрім його власних. Цей парубок божевільний, але його самооцінка — кмітливий крутій — абсолютно коректна. Тільки він написав не крутій, а крутий, і написав так двічі. Також…
Хвилиночку, хвилиночку.
Ходжес підводиться, іде з листом у руці до вікна і дивиться на Харпер-ровд. Дівчинка Гаррісів катається на своєму мопеді. Насправді вона занадто юна, щоб володіти такою річчю, і не має значення, що в такому випадку дозволяє закон, але вона принаймні в шоломі. Проторохтів фургон Містера Смаколика; у теплу погоду він опрацьовує східний район міста від часу закінчення занять у школі аж до смерку. Вулицею котиться якийсь мініатюрний чорний легковик. Сивіюче волосся жінки за його кермом забране в бігуді. А чи то жінка? То міг бути й чоловік у перуці й сукні. Бігуді могли бути ідеальною деталлю для створення образу, хіба не так?
Саме це він і хоче, щоби ти думав.
Але ні. Не зовсім.
Не саме це. А щоб ти думав таким чином, хоче цей самоназваний Мерседес-Кілер (утім, він правий, то газети і телебачення присвоїли йому таке ім’я).
Це морозивник!
Ні, це одягнений, як жінка, чоловік у мініатюрному легковику!
Еге-ге, це той парубок за кермом цистерни зі скрапленим пропаном, або отой, що знімає покази лічильників!
Як розпалити таку параною? Цьому допомагає побіжно кинутий натяк, що ти знаєш дещо більше, ніж просто адресу колишнього детектива. Ти знаєш, що він розлучений і принаймні припускаєш, що він має десь дитину або дітей.
Дивиться тепер на траву, помічаючи, що та потребує стрижки. «Я мушу зателефонувати Джерому, якщо він сам скоро не прийде», — думає Ходжес.
«Дитина чи діти? Не дури сам себе. Він знає про мою колишню, Коріну, і те, що в нас з нею є одна доросла дитина — дочка на ім’я Елісон. Він знає, що Еллі тридцять років і вона живе в Сан-Франциско. Ймовірно, навіть знає, що на зріст вона п’ять футів, шість дюймів[36] і грає в теніс. Усе це цілком доступне в мережі. У ці дні геть усе доступне в інтернеті».
Наступним його кроком мусить бути — передати цей лист Піту і Пітовій новій напарниці, Ізабель Джейнз. Вони успадкували справу того «Мерседеса», разом із кількома іншими висяками, коли Ходжес пішов. Деякі справи — наче невимкнуті комп’ютери; вони засинають. Цей лист умить розбудить справу «Мерседеса».
Він послідовно перебирає подумки рух листа.
Від щілини для пошти до підлоги у сінях. Від підлоги в сінях до «Лей-Зі-Боя». Від «Лей-Зі-Боя» сюди, до вікна, де він зараз бачить, як по своєму маршруту повертається назад поштова машина — Енді Фенстер закінчив денний курс. Звідси на кухню, де цей лист піде до абсолютно зайвого пакета «Ґлед»[37], того типу, що з зіпером нагорі, тому що старі звички — звички міцні. Потім до Піта з Ізабель. Від Піта до криміналістів на повне вичищення й вишкрібання, де зайвість пакета «Ґлед» буде остаточно доведена: жодних відбитків пальців, жодних волосинок, жодних слідів ДНК будь-якого роду, папір доступний тоннами в кожному «Стейплзі» чи «Офіс Депо»[38] в місті й — останнє, хоч і не зайве — стандартний лазерний друк. Вони, можливо, зуміють сказати, якої моделі було використано комп’ютер для створення цього листа (щодо цього він не може бути певним; на комп’ютерах він розуміється мало і, коли в нього виникають якісь негаразди зі своїм, він звертається до Джерома, який зручно живе неподалік), і якщо так, той виявиться або «Маком», або якимсь ПК. Велике ого!
Від криміналістів цей лист перестрибне назад до Піта й Ізабель, які, поза всякими сумнівами, зберуть ідіотський коп-колоквіум типу тих, що їх можна побачити на «Бі-Бі-Сі» в детективних серіалах на кшталт «Лютера» чи «Головного підозрюваного»[39] (які, либонь, полюбляє твій кореспондент-психопат). На тому колоквіумі обов’язково буде демонстраційна маркерна дошка і збільшені фото цього листа, можливо, навіть лазерна указка. Ходжес і сам дивиться деякі з тих британських серіалів, при тім вважаючи, що Скотленд-Ярд чомусь забув старе прислів’я: де велика рада, там рідкий борщ.
35
Andrew Newell Wyeth (1917—2009) — відомий американський художник-реаліст «регіональної» школи; одна з найпоширеніших у репродукціях його картин «Світ Кристини» (оригінал виставлено в Модерн Арт музеї в Нью-Йорку) зображує сусідку художника — Кристину Олсон, незалежну і сильну духом жінку, котра з паралізованими ногами сама поралася на своїй фермі.
37
«Glad» — заснована 1963 р. компанія, яка випускає різноманітні види пластикової упаковки для харчів, герметичні лабораторні пакети, мішки для сміття тощо.
38
«Staples», «Office Depot» — засновані 1986 р. мережі супермаркетів канцелярських і офісних товарів, які відтоді змагаються між собою за статус найбільшої у світі.
39
«Luther» (2010-2011) — двосезонний серіал, де головний герой — чорношкірий британець, детектив-інспектор Лютер; «Prime Suspect» (1991—2006) — серіал про життя, роботу й кар’єрний ріст одної з перших у Британії жінок у чині детектива-інспектора.