Посміхаючись, Піт хитає головою.
— Юність, середній вік та «ти, скурвий сину, пречудово виглядаєш».
Піт гуркоче реготом і питається в Ходжеса, чи той знає, що сказала білявка, коли відкрила коробку «Чіріоз»[74]. Ходжес відповідає, що не знає. Піт робить великі здивовані очі й каже:
— О! Ви тільки подивіться, які гарнюні маленькі насінини пончиків!
Ходжес видає власний обов’язковий гуркіт реготу (хоча не вважає це особливо дотепним зразком творчості в жанрі «Про Блондинок»), і так, обмінявшись люб’язностями, вони нарешті сідають. Підходить офіціант — у «ДеМазіо» нема жодних офіціанток, тільки літні чоловіки у фартухах без жодної плямочки, зав’язаних високо на їхніх курчачих грудях — і Піт замовляє глек пива. «Бад лайт»[75], не «Айворі спешел». Коли пиво приносять, він піднімає свій кухоль.
— За тебе, Біллі, за життя після роботи.
— Дякую.
Вони цокаються і п’ють. Піт питає про Еллі, а Ходжес питається про Пітових сина й дочку. Їхні дружини — обидві в статусі колишніх — згадуються побіжно (немов кожен доводить одне одному — і самому собі, — що не боїться говорити про них), а потім цілком випадають із розмови. Замовлено їжу. Коли її приносять, вони вже покінчили з двома онуками Ходжеса і проаналізували шанси «Індіанців Клівленда»[76], яким випало бути найближчою до їх міста командою вищої ліги. Піт замовив собі равіолі, а Ходжес спагеті з часником і олією — те саме, що він завжди замовляв тут.
На півдорозі через ці начинені калоріями бомби, Піт дістає з нагрудної кишені якийсь складений папірець і опускає його, дещо церемоніально, поряд зі своєю тарілкою.
— Що це? — питає Ходжес.
— Доказ того, що мій детективний нюх заточений так само тонко, як це було завжди. Я з тобою не бачився відтоді, як відбулося те шоу жахів у «Рейнтрі Інні» — до речі, похмілля в мене тривало три дні, — а балакав з тобою… скільки, двічі? Три рази? А ж раптом бах — ти дзвониш і запрошуєш мене на ланч. Чи здивований я? Ні. Чи унюхав я якийсь прихований мотив? Так. Тож, нумо, подивимось, чи я правий.
Ходжес знизує плечима:
— Я — як той цікавий кіт. Знаєш, як то кажуть — цікавість його оживила.
Піт Гантлі широко усміхається, а коли Ходжес тягнеться рукою по складений папірець, Піт накриває його долонею.
— Ні, ні, ні, ні. Ти сам мусиш це сказати. Не ухиляйся, Керміте.
Ходжес зітхає і на пальцях перераховує чотири теми. Коли він закінчує, Піт підштовхує по столу до нього той папірець.
1. Дейвіс
2. Парковий ґвалтівник
3. Ломбарди
4. Мерседес-Кілер
Ходжес прикидається збентеженим:
— Ти мене підловив, шерифе. Не кажи нічого, якщо не бажаєш.
Піт серйознішає:
— Господи, я був би розчарований, якби тебе не цікавили справи, що були вогненно гарячими, коли ти назавжди повісив на кілок формені труси нашої команди. Я вже трохи був… за тебе непокоївся.
— Я не хочу нахабно сунути носа чи щось подібне.
Ходжес сам трішечки лякається, як гладесенько з нього лине така зухвала брехня.
— У тебе ніс вже росте, Піноккіо.
— Та ні, серйозно. Мені лише цікаво, які там новини взагалі.
— Радий услужити. Тож розпочнемо з Доналда Дейвіса. Сценарій ти знаєш. Він пустив на пси всі бізнеси, до яких лишень докладав руку, найсвіжіша історія з «Дейвіс Класик Карз». Парубок так глибоко в боргах, що міг би змінити собі ім’я на капітан Немо. Плюс дві чи три гарненьких кицюні-коханки.
— Було три, коли я пішов, — каже Ходжес, заповзятливо повертаючись до своїх макаронів. Він тут не заради Доналда Дейвіса чи ґвалтівника з Міського парку і не заради того парубка, який впродовж останніх чотирьох років грабує ломбарди та алкогольні крамниці; вони для нього лише камуфляж. Але попри все йому цікаво.
— Дружина втомилася і від боргів, і від кицьок. Вона якраз готувала документи для розлучення, коли зникла. Найстаріша історія в світі. Він повідомляє про її зникнення і в той самий день оголошує про своє банкрутство. Роздає інтерв’ю телевізійникам і відрами розбризкує сльози. Ми знаємо, що убив її він, але, не маючи трупа… — Він знизує плечима. — Ти ж іще працював, коли була та зустріч з Даяною Довбнею, — він має на увазі районну прокурорку.
— Так і не переконали її висунути йому обвинувачення?
— Нема смачненького предметного доказу, нема обвинувачення. От копи в Модесто знали, що Скотт Пітерсон винен, як сам гріх, а все одно не могли висунути йому обвинувачення, поки не знайшли тіла його дружини й дитини[77]. Та ти й сам це знаєш.
75
«Bud Light» — сорт світлого 4,2 %-го пива, який компанія «Budweiser» випускає з 1982 р.
76
«Cleveland Indians» — заснована 1915 р. бейсбольна команда, що входить до Центрального дивізіону вищої ліги; з цього і розкиданих далі по тексту натяків можна зрозуміти, що дії в романі відбуваються в якомусь із містечок штату Огайо на берегах озера Ері.
77
Scott Lee Peterson (нар. 1972 р.) — засуджений 2004 р. до смертної кари за вбивство 2002 р. своєї дружини і ненародженого сина в місті Модесто, Каліфорнія; на 2014 рік справа все ще проходить апеляцію, оскільки суб’єкт не визнає себе винним.