А музика втраченого часу й далі безсоромно здіймалася до нього.
Стиляги попакували свої плащі й перейшли на безрукавки яскравих пастельних відтінків. Тату-салони працювали понаднормово — навіть з горища чути, як дзижчать голки. А на дівчат погляньте — молодняк — туфлі на платформі, вінілові курточки на блискавці, комбінезони в обтяжку, ніби з балончика нанесені: всі косять під Дженні Цзинь. Так, сране дурне місто.
А тоді змінилося щось важливе, відкрився новий резервуар ясності, і Ґант, що спостерігав, як проходять дівчата, побачив: його помста набула глибини.
Він побачив, як можна помучити Логана.
Димопільські інтриги
Дженні Цзинь вихопила з кишені на цицьці свіжу сигариллу, підрізала й закурила, скривившись від сліпучого брудного сонячного сяйва, що заповнювало димопільські корабельні. Поглянула на Манівці по той бік харизматичних боуганських вод. Вона прихилилася до колишнього складу кориці, де нещодавно відкрили стрипбар, і довготерпеливо заплющила очі. Мило прикусила губку. А тоді знову розплющила очі, силувано кліпнула й повернулася до боса піщаних пайкі, що стояв біля неї. Про зустріч було домовлено заздалегідь, і його братія з дредами пильно вартувала, не відходячи задалеко. Вони нервово торкалися піхов своїх кинджалів. Косооку тримали на оці. Вона шкрябнула брудну бруківку п’ятнадцятисантиметровою шпилькою. Затягнулася раковою паличкою, смóли якої могли додати їй терпіння. Сказала:
— Гладунчику, ти мене послухай. Мені насрати, які дикості ви вичворяєте на своїх дюнах сраних, січеш? Хоч пайківські прокляття волайте, хоч зайців сраних білуйте на смаженю, хоч будуйте ворота для фермерів, хоч скальпи прибивайте, хоч яйця в синій фарбуйте, хоч по зорях читайте майбутнє. Тренуйте своїх хортúць і своїх чортиць у клітках сраних. Як собі знаєте! Бо мені не треба на вас дивитися, коли ви таке робите. Але ти, жиртяю, послухай, і то уважно послухай, бо зараз ти у сранім місті, ясно? Ти роззирнися, Гладуне! Це будинки, це вулиці, це люди, бля! Я стараюся, щоб тут, бля, хоч якийсь порядок був, ти чуєш, що я тобі кажу? Так що, жиртяйчику, давай зробим так, щоб тут усі могли вести справи. Ясно?
Від погляду цієї дівчини-вбивці у слабших джентльменів волосся на яйцях ставало дибки, але Принц Гладун тільки безжурно усміхнувся. Він сягнув до дурман-мішечка, що звисав на шиї, — традиційного пайківського, з козлиних яєць, — вийняв бульку, вправно розкришив у чашечку люльки, затягнув шворок на мішечку, щоб запас не розсипався, й підкурив «Зіппо» — всі курці Боугана охочі були саме до цієї марки, бо ніяка інша так добре не захищала від вітровію, — і глибоко затягнувся. Він послав їй прекрасний сердитий погляд, зміряв Дженні Цзинь очима і сказав:
— Я і я Далекозір, Дженні-солодушко, січеш, ну? Я тіки раз проговорю своє одне і правильне переконання, дівчинко, — негоже жінці прислужувати чоловіку, коли вона місяць бачить.
Такий зараз у Дополі повіяв вітер: Принц Гладун розіслав своїх посіпак по всіх наливайках, курилках і дурман-салонах, аби розпитали жінок, які там працюють, про їхній менструальний цикл. Піщані пайкі вірили, що жінки, коли течуть, нечисті.
— Так у нас, ціпочко Джен, заведено, дуплиш?
Дженні Цзинь, захисниця жіноцтва, виплюнула сигариллу.
— Це все тупі забобони! — вигукнула вона. — А в людей своє приватне життя є, січеш?
Гладун підняв долоні.
— Кажу ж, Джен, так у піщаних пайкі заведено. А наші звичаї — це зараз димопільські звичаї, дуплиш?
Вона сердито скривилася.
— Це ми ще побачим, — сказала вона. — Ану вали у свої дюни срані, і начувайся мені, січеш?
Вона відштовхнулася від стінки стрип-бару. Принц Гладун провів її поглядом, а тоді знову присмоктався до своєї люльки й повільно та схвально кивнув, слухаючи перестук її шпильок і дивлячись, як косоока несе свою високу тугу попку.
Дженні відчула його погляд і озирнулася через плече.
— Навіть не думай, бля, — сказала вона.
На Дженні:
Чорні нейлонові лосини, прозорий чорний нейлоновий верх, сріблястий пояс для кинджала, а на голові безтурботно всаджений капелюх поркпай.
Прямувала вона до каварні «Го Пі Цзинь Оу-Кей». Квітень стояв пекучий, на лобі блищав піт. Піймавши погляд на своєму задку, вона дещо надумала. Навесні місто відкрите до всіх стихій, мов рана, і з неба точиться різке світло. Ширяли й репетували психовані пташки. Дівчина Цзинь снувала плани.