— Довго чекать доведеться, малий.
Вони все обговорили.
— Вони, Вовче, знижують стандарти, тут не посперечаєшся. А в Димополі це, курча, непросто. Порєдні заклади, де Сусика шанують, — от як у мене — не витримують конкуренції. Я шо пропоную? Чистих, свіжовиголених дівчаток. А Боугану цього вже не досить. Ні, пане! Тепер нам треба, шоб нас живцем з’їла рабиня-хортиця! Та все ж, Вовчику, не треба тобі лізти у зашморг, бо якийсь пайкі…
— Він мою тьолку облапав, містере Ленігане.
— Це ти вже казав, хлопче.
— Дженні любимка моя, січете? Я з нею сім’ю хочу, всьо такоє, ага.
Хапко Леніган спробував уявити можливого виплодка союзу Цзинь і Станнерс і здригнувся.
— Це дуже мило, Вовче, — сказав він.
А тоді сталося дивне: лютий хлопчик ніби засоромився. Задумливо втупився в носаки своїх гівнодавів.
— А власне, містере Ленігане, я ще про дещо хотів спитати, пане.
— Так, Вовче?
— Містере Л… на своєму віку ви ж надивилися косооких цíпочок, ага?
— Звичайно, — сказав Ед Леніган. — Орієнталки — це помітна частка наших хвойд.
— То я ось про що хотів спитати, Хапку…
Червоніє! Леніган аж очам своїм не повірив — чортеня зашарілося!
— Про що, Вовче?
— Косоокі ваші, — тягнув Вовчик, — бувало ж інколи таке, щоб вони, ну… понесли?
— Звичайно. Із кожною панянкою може статися така прикрість. Засоби зараз не ті, що раніше, Вовче.
— Гаразд, — сказав Вовчик і глибоко вдихнув, — то я от про що хотів спитати…
Він вказав на свою коротко підстрижену руду шевелюру.
— А ви не бачили, щоб косоока сплодила дитя з отаким?
О, подумав Ед Леніган, то хлопець на поповнення чекає. Ще сам юний такий. Хоч і то правда, і в Боугані всі це знають, що ти будь-якої миті можеш знову вирушити в дорогу.
— Тобто, Вовче…
— Із рудим, Хапку. Ви не бачили, щоб косоока сплодила дитя з рудим?
Леніган усміхнувся.
— Про що саме ти питаєш, Вовче?
Вовчик Станнерс аж жарів від сорому. І від страху.
— Може таке бути, що дитя вийде нормальне, містере Л.?
Ед Леніган піймав себе на тому, що співчуває чортеняті, й по-батьківськи опустив руку йому на плече. Він відчув, як той від доторку затремтів, сахнувся.
— Коли готуєшся завести родину, Вовче, то треба просто забити на всі страхи і віддатися на ласку долі, хлопче.
— Але ви як думаєте, Хапку? Дитя вийде руде чи, тіпа, косооке?
Проводячи Вовчика назад до сходів під супровід зойків хвойд, які проводили воскову епіляцію, він прихилився і сказав йому:
— Вовче, коли твоє дитя прийде на білий світ, тебе геть не цікавитиме, якого кольору в нього коси.
— Спасибі вам величезне, містере Ленігане.
Отже, біля дверей Хапко, зрозумівши, що вибору в нього немає — Вовчикові шпачині очі все йому сказали, — погодився провести хлопця до дюн і підвести до Принца Г.
Саме тому, коли Вовчик Станнерс ізнов вийшов на димопільські вулиці, кроки в нього були легкі. І він не помічав пайкі-дозорних, які стежили за ним із дахів і під’їздів і вже знали про його наміри.
Дженні Цзинь, суперзірка
Того року всі дівчата на Манівцях почали вдягатися, як Дженні Цзинь. Вони носили білі вінілові курточки на блискавці, тугі, як гріх, чорні нейлонові комбінезони, так допасовані до тіла, ніби нанесені з балончика, й коротенькі тісні шортики поверх прозорих сріблистих панчіх. У кожному товаристві знаходилася якась зі зробленими на замовлення туфлями на шпильках зі стальними носаками — щоб поганій дівчинці легше було дати комусь по яйцях. А ще всі почали жувати сигари. А в салонах-фризурнях на вулиці Дев ті, що хотіли рівну чілку, але довше волосся ззаду, просили стрижку «під Дженні».
А далі?
Дівчата на Манівцях почали збиватися у зграї. По опівнічних дворах ошивалися прайди зі самих дівчат. Ті з вас, що були молодими навесні 54-го, теж ходили зі шкелпом у внутрішній кишені й сигарою в писку, відтворюючи патентовану ходу Цзинь. І не колінкували ні перед якими молокососами кінченими.
Дивіться:
Дівчата глупої ночі вихиляються під даб[22], що гримить із манівцівських дахів.
Дівчата крокують зміїним вигином вулиці де Валери, тримаючи на цепах своїх бойових псів.
Дівчата п’ють погань зі смертоносного річкового припливу і насичуються.
Їхні балачки кружляли навколо звичних для молоді тем — лють, хіть, встид, — але того сезону в місті Боуган розмови весь час поверталися, знову, і знову, і знову, до тієї ж теми:
— Я її на Допільськім мосту бачила, і в неї були такі туфлі, тіпа, на платформі, і такі, тіпа, капрі, лимонні тіпа, такого крикливого відтінку, і ще, тіпа…
22
Дабстеп — жанр електронної танцювальної музики, що виник у Південному Лондоні наприкінці 1990-х під впливом реґґі, ту-степу і традиційної музики Ямайки.