Для чого ж Ти, Боже, дав нам більше вміння, ніж розуміння? Ми можемо звернути гори, розвернути ріки, але не вміємо передбачити наслідки своїх вчинків. Навіщо Ти дав нам розум, щоб ми самі себе знищили?
Чоловік ще довго молився і голосив, допоки сили не залишили його і він опустився на землю…
Велика гора. Нею зверху до низу йдуть люди. Чоловіки, жінки, діти. Молоді і старі. Білі, чорні. По-різному вдягнені, кожний зайнятий собою, тими, хто йде поруч. Голови в усіх підняті до неба. Ніхто не дивиться собі під ноги. Їм здається, що вони йдуть вгору, насправді ж вони ідуть донизу.
Попереду всіх легко і впевнено рухається дивовижне творіння розуму та рук людських – робот. Ніхто ним не керує, він сам обирає шлях. Його електронний мозок моделює дорогу. У механічних руках він тримає барабан, б’є у нього, і люди підлаштовують свій крок у такт дробу, що він вибиває. Люди довіряють роботу. Вони створили його і вірять, що він завжди буде служити їм, виконувати за них важку роботу, полегшувати їм шлях.
Раптом робот зупиняється. Його вузький, безгубий рот, створений лише задля годиться, розкривається усе ширше і ширше, і в ньому виростають величезні акулячі зуби. Рот з цими страшними зубами розтягується уздовж і уширшки, він охоплює гору, сягає до неба. Люди зникли. Залишилась лише бездонна чорна паща з величезними, страшними зубами…
Чоловік прийшов до тями. Тиша. У безхмарній синяві неба яскраво сяяло полуденне сонце. Поруч з ним на траві лежала мертва пташка.
Апокаліпсис
Апокаліпсис – кінець світу – це покарання, яке Бог нашле на грішне людство.
Більше 90 млн вбитих у двох світових війнах, мільйони загиблих у гітлерівських і сталінських катівнях, переполовинений Пол Потом народ Камбоджі, голод, СНІД, отруєні землі і ріки, ліси, які чахнуть, – хіба це не риси Апокаліпсиса? Не доводиться чекати на нього від Бога, ми творимо його самотужки.
Кожна людина прагне до життя, бореться за нього – інстинкт самозбереження закладений у ній природою. Але людство в цілому, на жаль, цим інстинктом не наділене, і воно у темпі, який все більш пришвидшується, крокує до прірви, до самогубства.
У кінці ХХ століття стан справ у світі подібний до того, що був у Європі в 30-х роках. Гітлер прийшов до влади, почав озброюватися, з’явився запах війни, але люди жили, як уві сні. Кожен у своєму вузькому світі був зайнятий лише своїми повсякденними справами. Анексована Австрія, окупована Чехословаччина, пожежа в сусідньому будинку, а нібито горить на десятій вулиці. Стекла кров’ю Іспанія – як на іншій планеті. Не думали, що пожежа може перекинутися на їхній будинок, що Гітлер може напасти на їхню країну. Надіялися: Бог дасть, омине.
Така поведінка страуса була характерною не лише для простих обивателів, але й для державних лідерів. Поточні політичні справи, вузькопартійні або класові інтереси були важливішими за безпеку країни. Народний фронт у Франції їм страшніший за Гітлера. Соціал-демократи для Сталіна – ворог номер один. Гітлер захоплює Чехословаччину – нехай, аби лише він нас не чіпав. Усе призвело до того, що Європа опинилася беззахисною перед агресором. Гітлер фактично без бою захопив Польщу, легко розгромив Францію і став господарем Європи. Якби у нього була наша сучасна зброя – він став би володарем планети.
І зараз, як тоді, кожен зайнятий лише своїми власними справами, живе у своєму маленькому, обмеженому світі. Для політиків корисливі мотиви, особисті амбіції, вузькопартійні інтереси важливіші за глобальні проблеми. Ніхто по-справжньому не розмірковує про небезпеки, які загрожують людству, про прірву, яка вже глибочіє біля наших ніг.
У світі накопичені величезні арсенали звичайної зброї і засобів масового знищення. Держави бездумно та марнотратно витрачали неймовірні ресурси на їхнє виробництво. Надлишок зброї перетворив її на найбільш ходовий товар. Торгівля зброєю приносить небувалі прибутки. Її все ще продовжують виробляти і продавати усім, нею насичують вибухонебезпечні регіони. Існує підпільний ринок зброї. Усе це може призвести до того, що планета перетвориться на полігон, де будуть вирувати атомні вибухи, хмари отруйних газів затягнуть небо і смертоносні бактерії, створені людиною, стануть господарями Землі.
У 30-х роках німці дали себе заворожити істеричною демагогією Гітлера. Австрійські фашисти відкрили перед ним кордони країни. Натовп з квітами зустрічав в Австрії німецькі війська. У СРСР люди вірили Сталіну, як Богу.
Людям властиво забувати свій власний досвід, яким би страшним він не був. Забуті жахи концентраційних таборів, газових камер, Лубянки. Фашизм знову крокує планетою, набирає силу. В Іраку й Ірані, у Німеччині, Франції, Італії, у західній півкулі. І знову, як у 30-х, юрби впиваються демагогічними гаслами й обіцянками новоявлених фюрерів. Палають фанатично очі, руки підлітають у знайомому привітанні, і вперед до заповітної мети – розтопчемо ворогів: турків, євреїв, іновірців, алжирців... А на порозі вже стоїть російський фашизм, озброєний 30 тисячами ракет з ядерними боєголовками. Він рветься на південь, захопити Туреччину, Афганістан, Іран, багатства Персидської затоки. Він хоче заснувати новий світовий порядок.