Я взяв номер у готелі й наступного ранку знов прийшов до поліції. Мене змусили трохи почекати, а через певний час запросили до кабінету головного інспектора. На тому самому стільці, де напередодні сидів я, тепер сидів Ларрі, дуже серйозний, вбитий горем. Інспектор привітав мене радісно, мов рідного брата після довгої розлуки.
— Ну от, mon cher monsieur, ваш друг з усією щирістю відповів на всі запитання, які я, із службового обов’язку, мусив йому поставити. Я не маю підстав не вірити його заяві, що вже вісімнадцять місяців, як він не бачив цієї нещасної жінки. Він цілком задовільно звітував про те, де був, що робив протягом минулого тижня, а також пояснив, яким чином його фотографія опинилася в її кімнаті. Зроблено фото в Дінарі, й воно було при ньому, коли якогось дня він снідав з нею. Із Санарі про нього надійшли щонайкращі відгуки, та й сам я, скажу без марнославства, непоганий психолог; тож я переконаний, що він нездатний на такий злочин. Я зважився висловити йому співчуття, що жінка, яку він знав ще змалку, яка користувалася всіма перевагами здорового родинного життя, скінчила так зле. Але таке життя. А тепер, дорогі мої панове, один із моїх підлеглих проведе вас до моргу, і, після того як ви впізнаєте тіло, ви можете як вам завгодно розпоряджатися своїм часом. Раджу вам добре поснідати. Я маю тут картку найкращого в Тулоні ресторану, ось тільки напишу на ній два слівця, і це забезпечить вам якнайуважніше обслуговування. Після такого прикрого переживання пляшка доброго вина буде обом вам корисна.
Тепер він увесь аж сяяв зичливістю. Поліцейський повів нас до моргу. В тому закладі було не дуже завізно. Тільки на одному столі лежав труп. Ми підійшли до того столу, й служник відкинув край простирадла, що прикривав голову. Видовище було не з приємних. Від морської води фарбовані сріблясті кучері розпустились, мокрими пасмами облипли череп. Обличчя жахливо розбрякло, на нього моторошно було глянути, але то, без сумніву, було обличчя Софі. Служник стягнув простирадло ще нижче, щоб показати нам те, чого ми обидва воліли не бачити: страшну рану поперек шиї, від вуха до вуха.
Ми повернулися до поліції. Головний інспектор був зайнятий, але ми сказали те, що від нас вимагалося, його помічникові; той вийшов і незабаром вернувся з потрібними паперами. Ми віднесли їх трунареві.
— А зараз ходімо вип’ємо, — сказав я.
Ларрі не зронив і слова, відколи ми вийшли від інспектора; і тільки як вернулися до поліції, підтвердив, що впізнав у небіжчиці Софі Макдональд. Я повів його на набережну, до тієї самої кав’ярні, де ми з нею сиділи рік тому. Дув сильний містраль, і вода в гавані, завжди така спокійна, нині вся вкрилася білими баранцями. Рибальські човни погойдувались біля причалів. Сліпучо сяяло сонце, і, як завжди, коли розгуляється містраль, усе довкола набуло незвичайної чіткості, от ніби дивишся в добре відрегульований бінокль. Якась пульсуюча життєва сила, розлита в цій картині, била по нервах. Я замовив бренді з содовою і випив, а Ларрі не доторкнувся до своєї склянки. Він сидів і похмуро мовчав, а я не турбував його.
Через певний час я глянув на годинник.
— Ходімо, перехопимо чогось, — мовив я. — О другій нам бути біля трупарні.
— Так, я голодний, не снідав сьогодні.
Інспекторова опасистість красномовно свідчила, що він знає, де добре годують, і я повів Ларрі до ресторану, що його той рекомендував. Пам’ятаючи, що Ларрі майже не їсть м’яса, я замовив омлет і смаженого омара, а тоді попросив карту вин і, знов же керуючись порадою інспектора, вибрав одну з найкращих марок. Вино принесли, і я налив Ларрі склянку.
— Оце, як собі хочете, а випийте, — сказав я. — Може, вино підкаже вам тему для розмови.
Він слухняно перехилив склянку.
— Шрі Ганеша казав, що мовчання — це теж розмова, — стиха проказав він.
— Це нагадує мені веселе збіговисько високоосвічених викладачів Кембриджського університету.
— Боюсь, вам доведеться самому розплатитись за цей похорон, — повідомив він. — У мене немає грошей.
— Згода, — відповів я і раптом збагнув, що він мав на увазі. — Невже ви й справді втнули ту дурницю?
Він не квапився відповідати. Я запримітив у його очах знайомий глузливий вогник.