«В давні біблійні часи люди зухвало задумали побудувати вежу до самого неба. Але розгніваний Господь позбавив їх спільної мови, змусив заговорити на «дванадесяти мовах». Переставши розуміти один одного, розійшлися будівельники, і покинута ними Вавилонська вежа вкрилася іржею століть, так і не діставши до неба.
Але все повторюється в підмісячному світі, як казав великий Піфагор. У наш космічний вік народи дванадцяти мов, подібно до стародавнього Вавилона, насмілилися будувати вежу-ракету, щоб дістати все-таки до неба… Але, як і в біблійні часи, розійшлися нині позбавлені спільної мови будівельники, залишивши недобудованою сучасну Вавилонську вежу, що стоїть тепер у центрі Європи символом «міжнародного нерозуміння».
Розділ третій
ЗОРЕЛЬОТЧИКИ
Міс Елен Кенні з високого берега милувалася позолоченими банями й гостроверхими баштами міста, що тягнулося від закруту річки в серпанок виднокраю. «Палаци висоти» величчю сучасності оточували стародавній центр. Загадкове, незрозуміле Заходові місто! Упродовж століть до нього рвалися приречені переможці. Його вважають рідним люди далеких країн, вивчаючи, як і Елен Кенні, російську мову. Місто нового шляху, що лякає незвичністю, подвижництвом, зухвалістю мрії… Тут люди протягом десятиліть відмовляли собі в комфорті, щоби будувати заводи й відновлювати зруйноване війною. І вони добилися, чого хотіли, їм виявилося до снаги створити ракети, що зробили війну неможливою, ракети, які можна було відряджати за будь-якою адресою, маючи на увазі не лише місто, але навіть вулиці… і навіть — з людьми на Місяць…
Академік Бєляєв надав міс Кенні можливість відвідати Космічний інститут, повідомивши імена космонавтів. Міс Кенні з’явилася на квартиру другого пілота міжпланетного корабля Івана Анікіна.
Її насторожено зустрів чоловік із сивою головою та енергійним обличчям солдата.
— Іван Анікін, — відрекомендувався він.
Дуже імпозантна зовнішність для місячного астронавта!
Американка увійшла до світлої кімнати з занизькою стелею. Росіяни будують економно, але багато. Вони хочуть, щоб усі жили зручно. М’які сучасні крісла край маленького столика. Можна сфотографувати дослідника Місяця під цим торшером?
Міс Кенні від душі розреготалася, дізнавшись, що розмовляє з батьком астронавта, ветераном війни, льотчиком, Героєм Радянського Союзу… Його син, теж Іван Анікін, — на футбольному матчі. Аспірант університету грає центр-форвардом у столичній команді «Спартак».
— О! В Америці вашого сина відразу полюблять!
Міс Кенні намагалася дізнатися все, що можливо. Виявляється, мати астронавта була військовим лікарем і виходила в госпіталі свого майбутнього чоловіка. А Івась у них — молодший син. Є ще три дочки: майстер хімічного заводу, вчителька й актриса.
— Як же ви зважилися відпустити сина… на Місяць?
— Розглядаю як бойове завдання. Жінки, звісно, поплакали на сімейній раді. Хлопець наш усіх слухає, чинить по-своєму.
— Спадковість?
— Можливо, — посміхнувся старий льотчик. — До того ж просити за Івася приїжджав до нас сам академік Коваленков.
— О! Це такий сухий і жовчний старий джентльмен, я його бачила у академіка Бєляєва.
— Івась — його учень і послідовник. На Місяці важливо перевірити теорію метеоритного походження місячних цирків. Там немає води й атмосфери. Все збереглося.
— Чому це не зробить командир корабля професор Громов?
— Петро Сергійович Громов вважає, що місячні кратери — вулканічного походження.
— Он як? На Місяць летять наукові супротивники? Вороги?
— Чому вороги? Івась готується до польоту під керівництвом Петра Сергійовича й дуже захоплюється ним.
— Кажуть, росіян важко зрозуміти.
— Можливо.
— Ваш син залишає на Землі кохану дівчину?
— Молодша дочка відпускає Івася на Місяць лише тому, що жінок там немає.
— Це чарівно! — розсміялася Елен.
Після матчу Івася Анікіна, як і Громова, можна було побачити лише в Космічному інституті. Міс Кенні вдалося дізнатися, що молодий професор Громов, ще працюючи в Пулковській обсерваторії, зробив відкриття на краю видимого місячного диска. Він спостерігав там зміни загадкових світлих смуг, що сходилися на невидимому боці Місяця. Він вважав їх вулканічними викидами і припустив, що на тому боці Місяця діє вулкан. У своїй докторській дисертації він до найдрібніших деталей розробив проект місячної розвідувальної експедиції й перейшов працювати в Космічний інститут.
Космічний інститут!