Ми поснідали. Адже що б не трапилося в домі — крадіжка чи вбивство — все одно треба снідати. Коли ми поснідали, міледі послала по мене, і я змушений був розповісти їй все, що досі приховував про індусів і про їхню змову. Міледі була дуже смілива жінка, тому вона швидко заспокоїлася, після першого переляку, викликаного моєю розповіддю. Вона здавалась далеко більше занепокоєною станом доньки, аніж цими пройдисвітами-язичниками та їх новою змовою.
— Ви ж знаєте, яка чудна Речел і як вона несхожа на інших дівчат, — сказала мені міледі. — Але я зроду ще не бачила її такою незвичайною й замкнутою, як зараз. Пропажа брильянта наче позбавила її розуму. Хто б міг подумати, що цей жахливий алмаз так зачарує її за такий короткий час?
І справді, це було дивно. Міс Речел була зовсім не з тих, що до нестями захоплюються різними витребеньками. А тим часом вона все ще сиділа у себе в спальні, безутішна й самотня. По правді кажучи, в нашій господі не вона одна вийшла зі своєї звичайної колії. Наприклад, містер Годфрі — загальний розрадник по професії і той, здавалось, не знав, куди йому подітись. Не маючи з ким розважити душу і не наважуючись спробувати утішити міс Речел, він блукав заклопотано і безцільно по всьому будинку і в саду. Після того лиха, що спіткало нас, він рішуче не знав, що робити: чи поїхати геть звідси (адже він всього-на-всього гість), чи залишитись — можливо, і його скромні послуги стануть у пригоді. Кінець кінцем він вирішив, що за даних обставин останнє буде, напевно, найбільш звичним і делікатним. Кажуть, що в скрутних обставинах, як на пробному камені, пізнається справжній характер людини. Коли ці обставини торкнулись містера Годфрі, він виявився значно слабішим, ніж я думав. Щодо служниць, то — за винятком Розанни Спірман, яка трималась осторонь, — вони збиралися по кутках, перешіптувались і на все дивились підозріливо, — така вже вдача цієї слабої половини роду людського, коли в домі трапляється щось незвичайне. Признатись, я й сам був стривожений і роздратований. Клятий Місячний камінь перевернув усе шкереберть у нашому будинку.
Незадовго до одинадцяти повернувся й містер Френклін. Судячи з усього, він розгубив по дорозі всю свою рішучість. Він поїхав від нас галопом, а повернувся немов опутаний. Коли він їхав, то був наче з заліза а коли повернувся, то став ніби з вати, зовсім розкис.
— То що ж, — запитала міледі, — приїде поліція?
— Так, — відповів містер Френклін, — вони сказали, що приїдуть слідом за мною. Старший інспектор нашої місцевої поліції Сігрев і двоє його помічників. Чистісінька формальність! Справа безнадійна.
— Як! Хіба індуси втекли, сер? — вигукнув я.
— Бідолашних скривджених індусів зовсім ні за що запроторили в тюрму, — відповів містер Френклін. — Вони ні в чому не винні люди. Моє припущення, що один з них заховався в нашому будинку, як і решта моїх припущень, нічого не варті. Було доведено, — сказав містер Френклін, палко підкреслюючи свою помилку, — що це просто фізично неможливо.
Здивувавши нас звісткою про цей зовсім новий поворот справи з Місячним каменем, наш молодий джентльмен, на просьбу тітки, сів і все як слід пояснив.
Виявилось, що рішучості його характеру вистачило тільки до Фрізінголла. Він ясно виклав суть справи перед суддею, а суддя негайно послав по поліцію. З перших же відомостей про індусів вияснилось, що вони навіть і не намагались вийти з міста. Далі з'ясувалося, що всіх трьох індусів разом з хлопчиком бачили, коли вони напередодні повертались до Фрізінголла, об одинадцятій годині вечора, — а це (беручи до уваги час і відстань) також доводило, що вони повернулися в місто відразу ж після вистави на нашій терасі. Ще пізніше, опівночі, поліція, що робила обшук у нічліжному будинку, де вони спинилися, знову бачила їх усіх трьох і, звичайно, з хлопчиком. А коли повернуло за північ, я сам міцно замкнув будинок. Ясніших доказів на користь індусів не могло бути. Суддя сказав, що поки що проти них немає й тіні підозри. Але оскільки можливо, що після приїзду поліції розшуки приведуть до яких-небудь відкриттів, що стосуватимуться фокусників, він заарештує їх як шахраїв та бродяг і протримає з тиждень під замком на випадок, якщо вони нам будуть потрібні. Не знаючи наших порядків, вони щось (а що саме — не знаю) зробили в місті і попали прямісінько в лабета закону. Кожну суспільну інституцію (включаючи й правосуддя) можна завжди трохи обійти, варто лише підшукати слушний привід. Високоповажний суддя був старим другом міледі, і індусів заарештували того ж ранку, як почалося слідство.