Тиссель спершу вирішив, на чому грати, а вже потім зайшов до крамниці. Маскороб, завваживши Місячного Метелика та сором’язливі манери Тисселя, навіть не облишив роботу.
Тиссель узяв найбільше обіграний сьогодні інструмент — штрапан… Можливо, це був не найкращий вибір, бо Тисселева гра на штрапанібула дещо принижуючою для сторонніх. Тиссель спробував послабити це враження, заспівавши доброзичливо як тільки міг, струшуючи штрапан, коли брав фальшиву ноту:
— Іномирянин, що має дивацькі манери, викликає цікавість. Двадцять хвилин тому іномирянин-дивак зайшов до крамниці, щоб обміняти простацького Лісовика на прегарний витвір.
Маскороб косо зиркнув на Тисселя й мовчки взяв кілька акордів на інструменті, якого Тиссель ще не бачив: пружний мішечок, покладений на долоню, з якого стирчали три коротенькі трубки, що пропускалися між пальцями. При натисканні на мішечок, повітря подавалося через трубки й відтворювало щось схоже на звук гобоя. Туговухому з дитинства Тисселеві інструмент здався дуже складним, а Маскороб — віртуозом, сама ж музика виражала крайню незацікавленість.
Тиссель заспівав ще раз, завзято вдаряючи по струнах штрапана:
— Для іномирянина спів земляка — як вода для спраглого поля. Хто допоможе зустрітися двом землякам — утішиться милосердям.
Маскороб недбало витяг свій власний штрапані заграв кілька пасажів. Його пальці, здається, рухалися швидше, ніж бачило око. Він заспівав у формальному тоні:
— Художник цінує хвилини натхнення й не витрачатиме їх на пусті балачки з особами нижчого стракху…
Тиссель спробував відповісти супротивною мелодією, але Маскороб заграв низку складних акордів, чий зміст прослизнув повз розуміння Тисселя й продовжив:
— … але до крамниці вдирається зайда, що вперше побачив штрапан, бо гра його гірша за брязкіт. Цей неук замалим не плаче — сумує за земляками. До того ж він, мабуть, хова під Метеликом чималий стракх, бо бринькає Майстрові на штрапаній підскиглює насмішкувато. Безгрішний, натхненний митець не зважає на кпини. Він обирає ввічливий інструмент, зберіга незворушність і вірить, що зайда швиденько награється й піде своєю дорогою.
Тиссель узявся за ків.
— Але ж благородний митець Маскороб неправильно зрозумів мене…
Його перервало гнівне стаккато Маскоробового штрапана:
— Ти ба, зайда вміє сміятись над враженням Майстра?
Тиссель у розпачі дренькнув на штрапані:
— Страждаючи від спекоти, заходжу я до крамниці. Там бачу, як Майстер впріва над своїм верстаком, настільки сумлінний, наскільки й байдужий до вбогого зайди.
Маскороб обережно поклав свій робочий різець. Потім він підвівся, зайшов за ширму й досить швидко повернувся — в залізній масці, над лобом — золочені язики полум’я. У одній руці в нього був скараний,[6] а в другій ятаган. Він проревів на скараниїякийсь, мабуть, бойовий клич і заспівав:
— Навіть Майстер над мастрами не втрачатиме свій стракх, убиваючи чудовиськ із глибини океану, ненаситних людожерів і нав’язливих нездар. Місячний Метелик знає лише тупіт людожерів, тож даю йому я фори, поки «десять» не скажу.
Він змахнув ятаганом у повітрі.
Тиссель відчайдушно вдарив по штрапану:
— Чи заходив Лісовик до крамниці? Чи вийшов він у новій масці?
— Це вже п’ять, — зловісно проспівав Маскороб.
Розлючений Тиссель прожогом вискочив на вулицю. Він перетнув майдан і озирнувся навкруги. Сотні чоловіків і жінок прогулювалися доками чи стояли на палубах їхніх лодій, і кожна маска означала настрій, престиж і особисту вдачу, і повсюди було чутно рулади музичних інструментів.
Тиссель програв. Лісовик зник. Гаксо Анґмарк вільно розгулював Хвеном, і Тиссель не дотримав термінових інструкцій Кастеля Кромартена.
Позаду нього продзвеніла делікатна фраза на ківі.
— Митцю Місячний Метелику! Тисселю, ви чимось занепокоєні?
Тиссель озирнувся й побачив Печерного Пугача в бляклому чорно-сірому плащі. Тиссель упізнав маску, яка символізувала ерудицію та старанне дослідження абстрактних ідей; Метью Кершауль носив її протягом їхніх щотижневих зустрічей.
6
Скараний: мініатюрна волинка, мішечок, що притискається великим пальцем до долоні, інші пальці рухаються уздовж чотирьох трубок, затискаючи отвори на них.