Колтун (кашлянув). Кхм!.. Товариші!.. Як би то мовити… Ну, зійшли-сьмо ся тут нинька, як звичайно, на той мітик, дай ми на то, та й треба б нам си вибрати якусь президію, так чи ні? (Дивиться запитливо на Пейсатого).
Пейсатий (киває головою). Давай, давай. Колтун. Ага, давай…
Колтун. Ну, як давай, то давай, дай ми на то… Ну… Слово для президії… те!.. Тьфу!.. Як його там… Пропозицію для слова… ні, не так!.. (До аґітатора). Федьку! А відчитай там з тої карточки, що тобі пан товариш Пейсатий написали!
Аґітатор (пропихається наперед). Товариші! Наступило предложеніє обрати президію нашого собранія в такому качестві. Перше — Колтун Григорій Гаврилович, голова сільради. (Плеще в долоні).
Колтун. То це ніби я. (Теж плеще в долоні, на залі гамір, сміх).
Аґітатор. Друге: Пейсатий Іцко Мойсейович, секретар райкому партії! (Плеще з усеї сили в долоні, на залі знову гамір). Третє: Свиненко Тарас Ігнатович, начальник рай… рай… рай… (Зацокався).
Свиненко. Райземвідділу.
Аґітатор. …Земвідділу (Плеще в долоні). Відтак — Пиріг Іван Микитович, голова колгоспу ім. Сталіна, то є раз. Цебричок Параска Процевна, заслужена свинарка колгоспу «Даремний труд», то є два. І накінець Байстрюк Семен Павлович, колишній батрак, а тепер комсомолець…
Байстрюк (проснувся, схопився з лави і кричить на все горло). Гур-ра!
Пейсатий (смикає його за полу). Ну, што за безобразіє?! Садісь!
Байстрюк (слухняно сідає). Пожалуста, пожалуста.
Колтун. Ну, то вже всі-сте чули, яка має бути тота президія?.. Чули? Ну, хто за тим, хай підійме руку. (На залі ніхто не підіймає руки). Одноголосно. Ну, а тепер прошу товаришів на ґрадус, дай ми на то.
Члени президії підводяться і повагом крокують на поміст. Байстрюка, що ледве тиняється і плентає ногами, піддержують Пейсатий і Свиненко.
Пейсатий (поштовхує Колтуна). Тепер давай почесну.
Колтун. Га?
Пейсатий (тицьнув пальцем на стіну). Нада іщо почесну президію, понял?
Колтун. Ага! А мені якби заорало. А, певно, що понял. (До людей). Отож, товариші, не сталося на тому, що-смо си вибрали одну пропозицію, але треба ще вибрати другу, гонорову. То я маю таку пропозицію, щоб до тої гонорової пропозиції вибрати таких товаришів (перераховує за чергою на пальцях всі портрети, які висять на стіні). Товариш Ленін… Товариш Молоток… Товариш Хрущик… Товариш… Товариш… (До Пейсатого). Ну, як його звати, того найстаршого від НКВД?
Пейсатий. Товариш Берія. Скорей, скорей!..
Колтун. Ага, Товариш Берія, скорей, скорей.
Свиненко (дає знаки людям, щоб плескали). Давайте, давайте, отак, отак.
Колтун. Що, не плещуть? Ну, пождіть, ви мені! Всіх повиганяю завтра на шарварок, дай ми на то.
Пейсатий. Без разґаворов, Ґригорій Ґаврилович. Коньчай ето дєло.
Колтун. Коньчаю, коньчаю, аякже. (Відкашлює). Кхм!.. А за почесну голову наших зборів я маю пропозицію вибрати нашого батька… нашого тата… нашого брата…
Пейсатий (штовхає Байстрюка, що хропе, схиливши голову на стіл). Не спи, ти, сукін син.
Байстрюк (схопився, спросоння). Урра!
Колтун. Хай живе наш батько Сталін!
Аґітатор (бігає поміж людьми). Оплески! Бійтеся Бога, давайте оплески! Всі встають, всі встають!
Голоси з президії. Урра!
В залі великий гармидер і метушня, люди поштовхуються і ліниво встають, дехто спереду плеще, позаду чути сміх і хіхикання.
Селянин (що задрімав біля печі). Що? Вже по всьому?
Парубок. Спіть, спіть, татуню. Тепер щойно був Великий Вхід.
Пейсатий (до Колтуна). Січас я попрошу слово.
Колтун. Аво! Або я вам бороню, дай ми на то!..
Пейсатий. Ех, ти, дурак, понімаєш!.. Ти пред’яви: слово для доповіді предоставляється товаришу Пейсатому! Вот!