Колтун. Ага. Слово для проповіді приставляється товаришу Пейсатому. Вот, дай ми на то.
Пейсатий (встає, обтягає гімнастьорку, запихає руки в кишені штанів). Товарищі! Непереможная красная армія асвабаділа народи Западной Укгаїни і Западной Бєлогусії от панського іґа. Вот. Наш укгаїнський нагод об’єдінілся січас в єдиную сем’ю, он ідьоть плєчо в плєчо з веліким русскім нагодом, со всєма нагодамі велікаво Совєцкаво Союза к вершінам людского щастія, к комунізму. Вот. Но єто іщо не всьо, товарищі. Канєшно. Товаріщ Сталін сказал: «Нам надо догнать і перегнать капіталістічіскіє страни!» Вот. У нас єщо осталісь враґи народа, усякії, понімаєте, буржуазнії націоналісти, петлюровци, бандіти, ґерманскії шпіони. Вот. Ми етіх ґадов сотрйом з ліца землі! Ми їх усєх унічтожім! Ми їх усєх… (Давиться їддю і власними словами).
Колтун. До Казахстану.
Пейсатий. Вот правильно! Ми не іспуґаємся нікакого враґа. Товариш Ворошилов сказал: «Будем бить любого враґа на його власній теріторії!»
Байстрюк (раптом прокинувшись). Урра!
Колтун. О, видиш. Тепер ти в сам раз добре трапив.
Байстрюк (збентежений, сідає). Пожалуста, пожалуста.
На залі гамір, сміх.
Свиненко. Тепер я заберу слово.
Колтун. Слово для проповіді має товариш Свиненко. Прошу, товаришу.
Свиненко (втирає в «традиційний спосіб» ніс рукавом). Товариші! Під мудрим керівництвом радянського, так сказать, уряду, комуністичної партії і товариша Сталіна особисто, да, і товариша Сталіна особисто, щасливий рядянський народ іде до вершин осяйного щастя, до комунізму. Да, до комунізму. Колгоспники Рядянського, та ска-ать, Союзу після сталінських п’ятирічок добиваються рясних сталінських врожаїв. Так, сталінських врожаїв. Колгоспники живуть заможно, багато, культурно і весело. Да, культурно і весело. Колгоспні лани колосяться золотою сталінською пшеницею! Колгоспні, та ска-ать, комори — повні сталінського хліба!
В залі дехто значуче покашлює. Притишений сміх.
Пейсатий (схопився з крісла). Кто смейотся?
Колтун. Ну? Кому там так весело?
В залі знов настає тиша.
Свиненко. Да. Так значить — в колгоспі щасливая жизнь. Да, щасливая жизнь. Про це турбується повседневно наша партія, рядянський уряд і товариш Сталін особисто. Да, і товариш Сталін особисто. Вот сьогодні приїхали з ескурсії по Україні ваші, та ска-ать, люди, колгоспники, вони бачили на власні очі ті великі досягнення, яких добився щасливий рядянський народ під мудрим керівництвом партії Леніна-Сталіна. Да, Леніна і Сталіна. Вони бачили це культурне, заможне і щасливе життя, яким живуть ваші брати вже 23-й год під ясним, та ска-ать, сонцем Сталінської конституції. Сейчас вони поділяться з вами своїми вражіннями, розкажуть вам, що вони бачили, щоб ви наочно від них переконались, яке це незмірне щастя спільно, та ска-ать, жити і спільно роботати в щасливій колгоспній сім'ї. Да, в колгоспній сім’ї. Хай живе великий радянський народ! Хай живе славна комуністична партія большевиків! Хай живе нам наше сонце, наше світло, наше життя, наша надія, наш ясний день, наш рідний батько, друг і учитель, вождь трудящих всього світу, геній людства, мудрий Ійосиф Віссаріонович Сталін! Урра!
Аґітатор (метушиться поміж людьми). Оплески! Оплески! Всім вставати! Всім вставати!
В залі знову метушня, оплески й оклики «ура!».
Колтун. Хай живе наш батько Сталін!
1-й селянин (тихо). Та най жиє, най го шляк трафить.
2-й селянин. Най жере, най, най уже раз нажереться, то, може, го скоріше розтріскає.
Селянка. Гай, татунцю небесний, і ти собі сидиш там, угорі, і на те все дивишся і нічого не кажеш!..
Пейсатий (до Пирога). Ну, старічок, сейчас твайо виступлєніє.
Пиріг. Га? Як кажете?
Свиненко. Тепер ваша очередь говорити.
Пиріг. Ой, так, так. Всюди та очередь. Гм! А що ж я буду говорити?
Свиненко. А ми ж вам, та ска-ать, на бумажці все точно списали.
Пиріг (б’єруками по полах). На бумажці… От тобі і на! А я в тоту бумажку оце щойно скрутив решту махорки і скурив…
Пейсатий. Ех, дурак ти, дурак! Какой же ти дурак, понімаєш.
Пиріг. От тобі і на! Дурак… А нащо ж ви такого дурака всюденінька возили і за нього платили?