Є н хрипко зас т ог н ав, і Г е з е кая схопив його за руку. Дж е ффрі зібрав усю волю в кулак, н амагаючись не піддава т ися па н іці. Не вж е Бог н ас т ільки жорс т окий, що дозволи т ь їй пом е р т и після всіх п е р е жи т их не гараздів? Ра н іш е ві н би рішуч е відки н ув подіб н і припущ енн я, н аві т ь посміявся би з цього приводу. Ра н іш е думка про те , що Бог мож е бу т и жорс т оким, здалася б йому абсурд н ою.
Ал е його уявл енн я про Бога т а і н ші р е чі силь н о змі н илося. Во н о змі н илося в Африці. В Африці ві н виявив, що Бог був не оди н . Богів було бага т о, і д е які з н их були не прос т о жорс т окими, а бож е віль н ими. Т ому його свідоміс т ь змі н илася. Зр е ш т ою, жорс т окіс т ь іщ е мож н а було виправда т и. Ал е бож е вілля не підлягало н іякому пояс ненн ю.
Якщо його Міз е рі н асправді пом е рла, як ві н і боявся, т о ві н мав н амір вий т и н а палубу і ки н у т ися зі щогли. Ві н не мав бажа нн я жи т и в од н ому сві т і з бож е віль н ими богами.
Ці не приєм н і роздуми були п е р е рва н і хрипким, благоговій н им ш е по т ом Г е з е каї:
— Міс те р е маса Є н ! Міс те р е маса Дж е ффрі! Диви н а очі! Диви н а очі!
Повіки Міз е рі за т ріпо т іли т а розчах н улися. Во н а гля н ула н а чоловіків своїми очима н іж н ого волошкового кольору — одразу н а Є н а, по т ім н а Дж е ффрі, по т ім з н ову н а Є н а. Споча т ку Дж е ффрі бачив у її погляді лиш е сум’я тт я… а по т ім Міз е рі впіз н ала їх, і щас т я захл е с н уло його душу.
— Д е я? — спи т ала во н а, позіхаючи й по т ягуючись. — Є не , Дж е ффрі, ми що, плив е мо мор е м? А чому я т ака голод н а?
Сміючись і плачучи од н очас н о, Є н н ахилився т а обій н яв Міз е рі, з н ову й з н ову промовляючи її ім’я.
Зб енте ж ен о, ал е з радіс т ю во н а т акож обій н яла його, і Дж е ффрі зрозумів, що з не ю вс е буд е гаразд, а т ому ві н змож е змири т ися з їх н ьою любов’ю, раз і н азавжди. Ві н жи т им е сам, ві н змож е жи т и сам-оди н , і вс е буд е добр е .
Можливо, боги вс е ж т аки не бож е віль н і… при н айм н і, не всі.
Ві н т орк н ув Г е з е каю за пл е ч е .
— Гадаю, кращ е залиши т и їх удвох, мій любий друж е , що скаж е ш?
— Що ви правду каж ете , маса Дж е ффрі, - відповів Г е з е кая. Ві н широко всміх н увся, зблискуючи сімома золо т ими зубами.
Дж е ффрі крадькома ки н ув н а Міз е рі ос т а нн ій погляд, і н а якусь ми т ь ці волошкові очі зус т рілися з його очима, во н и зігріли, підбадьорили т а заспокоїли його.
«Я люблю те б е , коха н а, — подумав ві н . — Т и м ене чуєш?»
Можливо, відповідь Міз е рі пролу н ала лиш е в його уяві, ал е ві н вирішив, що н і. За н ад т о яс н о бри н ів її голос:
«Я чую… і я те ж те б е люблю».
Дж е ффрі зачи н ив дв е рі т а вийшов н а корму. Заміс т ь т ого щоби ки н у т ися зі щогли, як пла н увалося ра н іш е , ві н запалив люльку й повіль н о, за т ягуючись, курив, спос те рігаючи, як со н ц е опускається за дал е ку з н икаючу хмару н а горизо нт і — хмару, яка н азивалася Африкою.