Один із читачів мого твіттера відписав на історію Ґолдберг: «Мусить бути щось краще за “Включайся” чи “Забирайся”».
Іншими словами «включання» вимагає підтримки вдома та гнучкість на роботі в той час, коли ви ще маєте чимало хатніх обов’язків. Поміркуймо про просту фізику. Уявіть дерево, що схилилося над водою, або ж балерину на пуантах. Нахиліться трохи більше без контрваги — того, що тримає кореневу систему, або без підтримки рук іншою танцівницею — і ви впадете.
Така підтримка має більше значення для 42-х мільйонів жінок Америки, яких Марія Шрівер описала як «жінок на межі». Вони перебувають на межі бідності, «живучи однією подією{23} — рахунком від лікаря, простроченим чеком або ж розбитою машиною — далеко від економічної кризи».
Переломний момент для цих жінок значить, що вони більше не можуть належно доглядати за своїми дітьми (це, на хвилиночку, 48 мільйонів жінок) та іншими родичами, які від них залежать. Часто вони працюють на двох роботах і страждають не так від недостатньої гнучкості, як від того, що низькооплачувана робота не може забезпечити їм стабільну кількість годин зайнятості щотижня. Їм потрібна надійна робота з гідною платнею, яка дозволить заощадити на чорний день, відправити дитину в якісний дитячий садок та хорошу школу, отримати лікарняний чи відпустку за необхідності, якщо їхні діти або люди, яких вони люблять або які залежать від них, хворіють чи потребують допомоги, а також вони отримають визнання та повагу за дбайливу роботу, яку роблять.
Друге популярне та впливове твердження, яке чимало успішних жінок передають своїм молодшим колегам: найважливіший крок у кар’єрі, який слід зробити — це обрати правильного партнера по життю. Ви маєте бути впевнені, що він чи вона будуть рівним партнером вдома, аби у вас був однаковий шанс скористатися можливостями на роботі. Знову ж таки, ця порада справедлива з багатьох позицій. Але не все так просто.
Я ніколи б не досягла тієї кар’єри, що маю, без Енді, який присвячував більше часу нашим синам, ніж я, не лише вдома, але й на бейсболі, уроках музики, фотографії, під час гри в карти та багато іншого. Коли хтось із них мусив принести іноземну страву на вечерю четвертого класу, Енді робив угорську палачінту за рецептом своєї бабусі. Коли наш старший син вчив слова шкільної п’єси, він звертався до Енді по допомогу. Як викладачі знаних та провідних університетів, ми обоє мали право на декретні відпустки, а тому брали семестри послідовно після народження кожного з наших синів. Я маю на увазі, що Енді швидко став професіоналом у догляді за дітьми. Він міг перевдягати, міняти підгузки, допомагати дітям зригувати, годувати їх і заспокоювати наших синів так само, як і я. Я їздила значно більше, ніж він. Я ніколи не змогла б цього зробити або наважитися на такі види роботи, що вимагають багато поїздок, без упевненості, що вдома залишиться турботливий та компетентний батько. Тому я, звичайно, вірю, що одруження із чоловіком чи жінкою, які будуть робити все, що потрібно, аби підтримати вашу кар’єру, має важливе значення для втілення професійних амбіцій і сім’ї одночасно. Проблема в тому, що «п’ятдесят на п’ятдесят» — це надто банально. У житті рідко так виходить. І значно важче бути чесним щодо того, як воно є насправді.
Усі ці дискусії на тему вибору партнера також страждають від привабливої ілюзії, що можливо контролювати своє життя. Хай як ми стараємося, найкращий вибір вдається зробити не завжди. Кількість розлучень{24} зростає, у людей мого віку ця цифра досягла 50 %. Я була одружена у двадцять чотири й розлучилася в тридцять. Зі своїм колишнім чоловіком я познайомилася одразу після коледжу, ми просто росли в різних напрямках і, відповідно, по-різному розвивалися в професійній галузі. Оскільки ми не мали дітей, наше розлучення не вплинуло на кар’єрні дороги. Проте якби діти в нас були, ми не змогли б роз’їхатися по різних містах, аби реалізовувати перспективи зростання в галузях права й медицини. У моєму випадку потрібно витратити не менше 15 годин на день, аби здобути посаду.