Невже особа, яка рухається по такій кар’єрній драбині, може бути рівноправним помічником своєму чоловікові вдома? Ділити всі сімейні обов’язки 50/50? У Хьюсон було двоє синів та багато грошей. Але навіть враховуючи допомогу найманих робітників, сім’ї щоразу доводилося налагоджувати нові стосунки зі школами, лікарями, стоматологами, тренерами і з численною кількістю осіб, які працювали з дітьми після школи. А як щодо всіляких ігор і шкільних подій, на яких потрібно бути присутнім? І чи ймовірно, що ваш чоловік буде мати змогу продовжувати свою кар’єру у восьми різних місцях, яких він сам не обирав?
Секрет Хьюсон криється в її чоловікові, Джеймсі, який «обрав зосередитися{31} на вихованні двох синів... у той час, як вона виховує Lockheed». Він пройшов із хлопцями початкову та середню школи. Коли Хьюсон призначили виконавчим директором, обоє синів уже вчилися в коледжі. У звітах із призначення Хьюсон є чимало інформації про її професійне зростання і стиль управління, але там нічого немає про її домашні обов’язки. Це доволі справедливо, бо всі ми в праві обмежити доступ до нашого приватного життя. Але враховуючи, що у Хьюсон були діти, чоловік був незамінним у її кар’єрному успіху, як і її рішучість та енергія.
Я поважаю та захоплююсь Мерлін Хьюсон, як і кожною жінкою, яка досягла кар’єрної вершини. Але казати молодим жінкам, що їм потрібні амбіція та впевненість, недостатньо. Це радше амбіція, впевненість і партнер, який зможе розділити з нею домашні обов’язки. Жінки, які планують погоджуватися на кожне підвищення, яке їм пропонує компанія, потребуватимуть партнера, який буде підтримувати їх, беручи на себе всі домашні клопоти або хоча би основні з них, так само, як цього потребує чоловік-керівник.
Навіть якщо ви цілковито занурені в кар’єру і при цьому маєте партнера, який готовий і здатний вести домашні справи, ви все одно можете рано чи пізно відкрити для себе, що значення, яке ви надаєте успіху на роботі проти часу із сім’єю, змінюється з кожним роком. В інтерв’ю з Ханною Росін про мою статтю в Atlantic, вона вирішила, що найважче для мене, мабуть, було написати речення: «Мені хотілося додому». Вона мала рацію. Хоча це було важко визнати публічно, я не могла вибрати інше, ніж вибрала, у той час як мої діти були вдома.
Поза сумнівом, не лише я зробила такий вибір.
Ребека Хьюз Паркер, колишня юристка великої компанії, лауреатка премії для тележурналістів Нью-Йорка, яка зараз є редакторкою юридичного видання, ніколи не припиняла працювати, навіть тоді, коли народила близнят, а потім ще й третю дитину. Її чоловік залишився вдома{32} з трьома доньками у ролі «активного батька», даючи їй змогу, за його словами, «поміняти гендерні ролі й бути “батьком, який ходить на роботу”». Попри це, вона писала у своєму блозі, що навіть у ролі «могутньої мами» її шлях був не таким легким, як вона очікувала, коли закінчувала юридичний. Вона розмірковує над незвичайним потягом до дітей. Хоча її чоловік був удома увесь день, вона відчувала сильне фізичне бажання бути з дітьми та брати більше участі у їхніх життях, ніж це дозволяла юридична компанія.
Зрештою Хьюз Паркер попросила зменшити їй кількість годин на 20 % і змирилася із типовим запитанням: «Ти досі серйозно ставишся до своєї кар’єри?». Можливо, саме через те, що її чоловік був удома. Незважаючи на те що багато чоловіків хочуть проводити більше часу зі своїми дітьми, чоловіки, у яких вдома дружина, рідко просять про скорочення годин. Хьюз Паркер глибоко віддана своїй кар’єрі, але потребує більш гнучкого графіка роботи, аби проводити час з малюком перед роботою і брати участь у більшості шкільних подій так, щоб пропустити одну з них не стало великою проблемою. Також Хьюз точно знає, що одружилася з правильним чоловіком, але, як виявилося, не може повністю поміняти ролі.
Визнання такого бажання — подібне до відчуття, ніби тебе випустили з темної і задушливої комори. Ебігейл Погребін, талановита продюсерка та письменниця, порушує питання «амбівалентності материнства й кар’єри». Вона була налаштована обрати кар’єру, але глибоко здивувалася, виявивши, що її тягне до першої дитини одразу після народження. Вона розповіла, як розплакалася{33} на злітній смузі, коли мала летіти у відрядження до Африки. Нарешті, ця прив’язаність до дитини змусила її звільнитися з роботи на телебаченні, яка передбачала багато подорожей, і повернутися до писання. «Амбівалентність» звучить як кумедний період, що зображує одночасно існування кар’єри та дітей, але насправді це означає рухатися в різні напрямки одночасно. І нас тягне не обов’язок, а бажання.