Як я вже говорила на початку цього розділу, найменше, чого я хочу, це знеохотити молодих жінок будувати серйозну кар’єру, яка приведе їх до керівних посад і тим самим поліпшить суспільство загалом. Без великої дози реалізму ми продовжимо втрачати таланти, бо жінки сходитимуть з кар’єрної дороги після народження дітей і/або під час догляду за літніми батьками чи іншими родичами. Ми також припинимо ігнорувати реальність того, що кожна третя жінка живе у бідності або на її межі і нерідко залишається покинута без роботи й у розпачі.
Як на мене, секрет полягає в тому, аби збалансувати підтримку й очікування. Точніше кажучи, для нас самих, наших сімей і роботодавців важливо поставити себе понад усім у правильний момент. Відійти від правил, структур, обов’язків і припущень, які підтримують кар’єрний розвиток і таврують кожного працівника, який відхиляється від нього, відкладаючи підвищення й кращі пропозиції заради того, аби мати змогу провести час з тими, кого любить. Потрібно вміти бачити всю картину, а не лише блискучі приклади для наслідування. Існує безліч талановитих і вмотивованих працівників, яких позбавили можливостей обійняти керівні посади через те, що в їхні життя увірвалися неочікувані події.
Говорити цілковиту правду та бачити всю картину — ось із чого слід почати. Але ми не можемо робити це самотужки. Чоловіки в наших життях мають свої мантри, власні варіанти правди або ж просто правди, з якою вони виросли. Їм також слід поставити складні запитання.
Розділ 2
Напівправди про чоловіків
За минулі п’ятдесят років фемінізм відкрив нові можливості для змін завдяки тому, що усталені погляди на жінок, гендер, мову, категорії та стереотипи, яких ми дотримувалися, почали піддавати сумніву. Настав час піддати сумніву й усталені думки щодо чоловіків.
Три мантри, про які я писала вище, не потрапляють під феміністичний радар так часто, як фраза: «Ви можете мати все, проте ви не можете мати все одночасно». Вона — неначе козир у будь-якій розмові про жінок, роботу і сім’ю. Я часто чула це як від самих чоловіків, так і від жінок, які сприймають таке твердження як нормальний стан речей.
Стосовно чоловіків також є три мантри.
Чоловіки також не можуть мати все одночасно. Ця фраза миттєво відвертає увагу від того, що між жінками й чоловіками досі існує фундаментальна нерівність.
Дітям потрібна мама. Ця мантра базована на святості материнства й усталеного ладу принаймні в Сполучених Штатах. Хіба із цим посперечаєшся?
Завдання чоловіка — забезпечувати. Це походить ще з Біблії.
Ці твердження теж напівправдиві. Але визначати, що є правдивим або хоча б правдоподібним і що є купою упереджених переконань, схожих на попкорн, який прилип до підлоги кінотеатру, — це початок процесу розвінчування наших беззаперечних суджень. Нам потрібно чітко розібрати їх перед тим, як позбуватися.
Останнім часом багато людей критикують ідею «мати все». Дещо походить від феміністок, які стверджують, що Медісон Авеню створили тип жінок, які мають усе, як спосіб буквально продати працюючим матерям перелік товарів. Ребека Трейстер запропонувала в Salon відмовитися від фрази «мати все», вказуючи, що це обмеження, які неминуче роблять жінку егоїстичною та жадібною, і неважливо, як сильно ми намагаємося пояснити, що все, чого ми просимо, — це мати кар’єру та сім’ю, так само як і чоловіки. Крім того, ця фраза має загрозливий і бездушний тон у той час, коли мільйони людей борються за те, щоб звести кінці з кінцями.
Ситуацію ускладнює й те, що чимало чоловіків звикли заявляти, що вони також не мають усього й одночасно. Найпоширеніше судження: поки жінки, у яких є кар’єра та сім’я, не можуть займатися кар’єрою повною мірою так, як вони хотіли б, чоловіки, у яких є кар’єра та сім’я, не можуть, відповідно, проводити більше часу зі своїми сім’ями так, як цього хотілося б їм. Це компроміс, на який, як вважають багато чоловіків, їм доводиться погоджуватися.
Коли я вперше почула, що чоловіки так відповідають, то відреагувала скептично. Звісно, ніхто не має усього, якщо під цим ми розуміємо все, що забажаєш, та ще й одразу. Проте досі жіночий рух переслідує ідею, що чоловіки в нашому суспільстві мають значно більше, ніж жінки, і що в них значно більше можливостей похвалитися як професійними, так і сімейними ролями: сини, брати, чоловіки, дядьки, батьки. У багатьох країнах по всьому світу жінки досі відвойовують базові людські права: бути вільною від насильства, страху та первинних потреб, контролювати власне тіло, мати рівний юридичний статус, аби подорожувати, здобувати освіту й реалізовувати свої мрії.