Джоан Вільямс висловлюється з цього приводу гостро, але прямо: «Коли ви проживаєте життя{138}, у якому свята й вихідні — це прикрість, і пропускаєте похорон улюбленого дядька та дитинство своїх дітей через традиційні упередження, що чоловічий героїзм виражається у понаднормовій роботі, потрібно зробити кілька кроків назад і переконатися, що все це насправді маячня, а вас просто поглинула робота».
Я не впевнена, що потрібно зневажливо дивитися на багатьох чоловіків і небагатьох жінок, які досягли успіху, і щоразу вказувати їм на те, що вони втратили. Краще визнати жертви, на які вони пішли, будучи в’язнями часу та суспільних норм, ніж просити уявити їх інший світ для своїх дітей. А ще краще — зрозуміти, що більшості чоловіків довелося тяжко працювати, аби виконувати сімейні обов’язки так, як вони їх розуміли, і ставати кращими. Коли жіночий рух набирав обертів, ми зосередилися на спробах справлятися з усім самотужки, допомагаючи тим самим робити фетиш з прибуткової роботи, яка лягла в основу людської гідності.
Нині саме від усіх нас, жінок і чоловіків, однаково залежить, чи зробимо ми наступний великий крок до рівності. Розпочати потрібно зі зміни нашого мислення.
Частина друга
Зміна мислення
Мої подруги Сара та Емелі — психіатри. Вони одружилися сім років тому і зараз мають чотирирічних близнюків. Їм подобається бути мамами, проте вони також люблять свою роботу, їхні кар’єри розвиваються. Звісно, близнята ще маленькі, і Сара та Емелі можуть дозволити собі найняти няню, яка допомагала б їм. Однак одній з них чи обом завжди потрібен більш гнучкий робочий графік або неповний робочий день, аби бути з дітьми, коли вони хворіють, мають канікули в школі, коли на вулиці снігопад або щось трапляється з нянею.
Як їм розділити обов’язки й визначитися, хто працює, а хто доглядає за дітьми? Хто мусить зменшити оберти й працювати менше, аби мати більше часу вдома? Чи слід їм обом змінити свій стиль життя або знайти іншу роботу з більш гнучким графіком? Чи, може, одній з них потрібно звільнитися й повністю присвятити себе догляду за дітьми, поки інша повністю перетвориться на годувальницю?
Які критерії їм обрати, аби дійти правильного рішення? Хто з них більше заробляє чи кому більше до вподоби робота? У кого більше шансів на підвищення? Кому більше підійде гнучкий робочий графік і повільніший кар’єрний рух? Або чия робота краще підлаштується під домашні обов’язки?
Сара та Емелі вирішили працювати далі, але Сара, яка старша і більше заробляє, продовжить працювати повний робочий день, у той час як Емелі зменшить свою практику до трьох днів на тиждень. Їхня ситуація не унікальна. Мої друзі-чоловіки, які перебувають в одностатевому шлюбі, розповідають, що мають справу з такими самими проблемами розподілу ролей, а все через те, що немає встановлених правил. Гендерні стереотипи, незалежно від того як наполегливо ми намагаємося їх подолати, провокують такі проблеми. Жінка починає зі своєї «природної» ролі — домогосподарки, а чоловік зі своєї — годувальника. Вони погоджуються на такі умови прямо чи непрямо. Але у стосунках двох чоловіків чи двох жінок — де висхідні точки? Обидва є годувальниками, обидві рівною мірою потенційні домогосподарки.
Це погляд, який пропонують нам одностатеві пари. У цьому випадку немає упереджень, навіть на підсвідомому рівні, що хтось із них буде краще виховувати дітей та поратися по дому, а хтось — заробляти гроші та досягати кар’єрних успіхів. Існує лише домовленість між двома людьми, які мають різні таланти, бажання та зобов’язання і які люблять один одного, своїх дітей, батьків та інших членів родини.
З огляду на це, гетеросексуальним парам слід задуматися про розподіл праці без прив’язки до гендера так, як це роблять одностатеві пари. Це також охоплює ще один факт і розколює наше суспільство: особа, яка залишається вдома, цінується менше, ніж та, яка ходить на роботу в офіс. Коли ж гендер у рівнянні не фігурує, тоді неможливо стверджувати, що дискримінація проти домогосподарок — це інша форма дискримінації жінок. Правда полягає в тому, що ми цінуємо людей будь-якого гендеру, які вкладають в себе, більше, ніж тих, хто вкладає в інших.