Ці цифри не відповідають статистиці, яку ми хотіли би бачити, але все одно свідчать, що істотна кількість жінок можуть обіймати керівні посади. Палке бажання слідувати за ними пояснює успіх книжки головної операційної директорки соцмережі Facebook Шерил Сандберг — «Включайся: жінки, робота й воля вести за собою». Сандберг сама побудувала надзвичайну кар’єру, тому вона щиро прагне, щоб тисячі жінок досягли вершин, а мільйони піднялися на вищий щабель. Вона мала відвагу стати уособленням відродження фемінізму в галузі, де гармонія з чоловіками — ключ до виживання. І вона запровадила новий афоризм: ви дієте чи ви відступаєте?
Я спостерігала на власні очі деякі позитивні зміни від книжки «Включайся: жінки, робота й воля вести за собою». Моя подруга з Принстона, з якою ми обіймали різні посади в університеті, підійшла до мене під час літнього барбекю і голосно спитала, чи слід їй переходити на вищу позицію, сприймаючи це як її шанс «діяти». Я підтримала її завзяття, згодом вона спробувала й отримала, що хотіла. Чи спромоглася б вона на це без книги «Включайся»? Можливо, але прийняття її рішення у світлі книжки все змінювало. Навіть удома три мої співробітниці з New America, де зараз я президент і виконавчий директор, попросили підвищення після прочитання книги «Включайся». Як сказала одна з них, вона знала, що мусила «включитися і зробити це». Коли я бачу подібні приклади, то всміхаюсь і знімаю свого капелюха перед Шерил.
Молоді жінки захоплюються закликом «діяти», він змушує їх вірити, що доля кар’єри та сім’ї насправді перебуває під їхнім контролем. Власне, це те, що люблять чути американці, це той дух, який привів наших предків до віри, що вони зможуть осісти в цій країні, зробити її багатою і змінити своє життя. Це те, що має почути кожна молода особа після закінчення школи, аби повірити в себе. Це причина того, чому оптимістам більше вдається у житті{16}, ніж песимістам. Джерело надії та життєздатності.
Проблема полягає в тому, що це не завжди відповідає дійсності. Часто ми не можемо контролювати долю нашої кар’єри та сім’ї, а навіть навпаки — можемо завадити глибшим структурам і силам сформувати наше життя, це може відволікти нас від важливіших змін, які треба зробити. Безліч жінок діяли, аби отримати те, на що вони заслуговують, проте знову наштовхувалися на непереборні перешкоди, які виникали через комбінацію непередбачених життєвих обставин і суворих непоступливостей на їхніх роботах. Відсутність інфраструктури піклування та культурного ставлення знецінювали їхні дії у момент, коли вони робили крок уперед, і тому вони змушували відступити. Інші жінки вирішили, що їхні життєві амбіції — це відведення часу на опіку над тими, кого вони люблять, навіть, якщо це означає трохи відкласти професійні досягнення.
Я погоджуюся з Шерил Сандберг у багатьох речах. Ми обидві заохочуємо жінок говорити та займати своє місце за столом із червоного дерева й обидві хочемо побачити багато структурних змін на їхньому робочому місці. Різниця між нами полягає у наголосі, який робить кожна з нас, а також (принаймні для мене) у призначенні відповідного віку. Я написала б дуже подібну книгу в сорок три, саме стільки було Сандберг, коли вона її опублікувала. Мої діти тоді були маленькі, і я ніколи не зустрічалася з викликами, пов’язаними з роботою та життям, яких не змогла подолати, більше працюючи чи найнявши людей, які допомогли б мені в цьому. У п’ятдесят три, коли написала свою статтю, я дотримувалася інших поглядів, що давали мені розуміння обставин і вибору, з якими зустрічалися багато жінок. Вони приходили до того, що «включатися» — це не завжди правильний вибір.
Проте, на іншому рівні, відмінність між Сандберг і мною фундаментальніша. У багатьох аспектах ми маємо подібні вихідні дані, проте кар’єри вели нас різними стежками. Сандберг фокусується на тому, як молоді жінки можуть зробити кар’єру в С-suite — у традиційному чоловічому світі корпоративної ієрархії. Я бачу, що система сама по собі застаріла та несправна. Коли юридичні компанії п’ють кров з талановитих жінок, які відмовилися незламно йти кар’єрною стежкою й сумніваються у справедливості системи заохочення, коли підвищують кількість робочих годин за рахунок якості, то проблема полягає не в жінці.