ТРЕТІЙ: Що — «о Боже»?
ДРУГИЙ: Людина.
ТРЕТІЙ: А що в цьому дивного?
ДРУГИЙ: Нічого.
ТРЕТІЙ: Нічого?
ДРУГИЙ: Розкажи мені, який ти є. Спершу розкажи, як ти виглядаєш.
ТРЕТІЙ: Тобто зовнішність? Гаразд, якщо тобі це цікаво.
ДРУГИЙ: Дуже, може, навіть більше, ніж твій внутрішній світ.
ТРЕТІЙ: Почну від ніг. У мене на голові чорний котелок.
ДРУГИЙ: Мені здалося, що він піднімає морду.
ТРЕТІЙ: Повзе.
ДРУГИЙ: Не відволікайся. Отож у тебе на голові чорний котелок.
ТРЕТІЙ: Так. Тепер я опишу тобі мій характер.
ДРУГИЙ: Мені здається, ти дотепний.
ТРЕТІЙ: А він там іще не здох?
ДРУГИЙ: Як це здох... що здохло?..
ТРЕТІЙ: Той розчавлений пес.
ДРУГИЙ: Почнемо з того, що невідомо, чи це пес. Може, це тюлень.
ТРЕТІЙ: Тюлень?
ДРУГИЙ: Або пень.
ТРЕТІЙ: Слухай, а може, ти підеш туди? Ти нічого не втрачаєш. Я зачекаю тут.
ДРУГИЙ: Я не можу поворушитися. Казав уже тобі, що зараз не можу.
ТРЕТІЙ: Справді, ти вже казав мені це тричі, але я не годен зрозуміти, чому ти не можеш поворушитися. Хіба тебе прив’язали?
ДРУГИЙ: Я пробував раніше. Відходив інколи. Але вже десятий рік не пробую.
ТРЕТІЙ: Я маю ножа.
ДРУГИЙ: Ножа?
ТРЕТІЙ: Ну ножа — не ножа, а такого десертного ножика. Зараз дам його тобі.
ДРУГИЙ: Не треба.
ТРЕТІЙ: Ти зможеш розрізати ті пута.
ДРУГИЙ: Я не хочу нічого розрізати.
ТРЕТІЙ: Шкода.
ДРУГИЙ: Ні.
ТРЕТІЙ: Я маю свободу пересування. Можу встати й піти.
ДРУГИЙ: Тоді прийди до мене.
ТРЕТІЙ: Я можу йти тільки вперед, не озираючись навколо.
ДРУГИЙ: Ти спинився на котелку.
ТРЕТІЙ: Це майже все.
ДРУГИЙ: Опиши все докладно, деколи якась дрібничка свідчить про цілість.
ТРЕТІЙ: Я одягнений сьогодні в мундир гвардії: лампаси, погони, шнури, срібний ковнір, золоті рукави, петлиці, ґудзики... Словом: повний офіцерський парадний однострій для раутів та інших урочистостей.
ДРУГИЙ: Ти знову жартуєш.
ТРЕТІЙ: Так. Власне, я хочу засипати словами одну відкриту рану.
ДРУГИЙ: Ти страждаєш.
ТРЕТІЙ: Невимовно.
ДРУГИЙ: Спробуй забути.
ТРЕТІЙ: Добре.
ДРУГИЙ: Не жартуй зі свого вигляду. Якби я мусив зараз піти, ти залишився б у моїй пам’яті в парадному мундирі опере́ткового офіцера. Жарти не такі вже й безпечні. Ти маєш якесь хобі?
ТРЕТІЙ: Маю. Я ловлю мух. Часто встаю вдосвіта. Ти й не уявляєш, якою втіхою у нашому розтрощеному світі є ловитва мух! Я годинами дивлюся на шибку чи на стіну. Є. Вкидаю її до пляшки й рахую.
ДРУГИЙ: Забавно. А чи в тебе є якісь мрії?
ТРЕТІЙ: Зловити муху завбільшки з горобця. Я ловив мух уже в дитинстві, склав навіть такого віршика:
Наш Тадеуш-відчайдух
Наловив у пляшку мух.
Щоб не мерли без поживи,
Хліба з медом накришив їм.
ДРУГИЙ: Ти анітрохи не змінився.
ТРЕТІЙ: Ти теж.
ДРУГИЙ: Мені жахливо тиснуть мої жовті туфлі.
ТРЕТІЙ: Мені мої теж муляють.
ДРУГИЙ: Ти відчуваєш, як мені муляють мої?
ТРУГИЙ. Я відчуваю, як мені муляють мої.
ДРУГИЙ: Не віддаляймося від суті справи. Ти завершив на описі своєї голови. Але не згадав про лупу... Що це за стогін? Хтось тут скімлить...
ТРЕТІЙ: Я хотів узяти цю проблему трохи ширше, висвітлити...
ДРУГИЙ: Тепер я вже виробив собі якесь уявлення про цілість. Про твою особу й твою особливість. Якби ти зараз пішов, я міг би відтворити собі тебе (за мить). Це ти стогнав?
Третій мовчить.
ДРУГИЙ: Це, мабуть, той бідолашний тюлень.
ТРЕТІЙ: Тюлень на вулиці?
ДРУГИЙ: Він міг вилізти з басейну. Зрештою, це не тюлень. Це пес. Тепер я бачу чіткіше.
ТРЕТІЙ: Пес?
ДРУГИЙ: Так.
ТРЕТІЙ: Сетер?
ДРУГИЙ: Лягавий.
ТРЕТІЙ: Короткошерстий?
ДРУГИЙ: Жорсткошерстий.
ТРЕТІЙ: Такса?
ДРУГИЙ: Гладкошерстий.
ТРЕТІЙ: Довгошерстий?
ДРУГИЙ: Як же ця худоба виє!
ТРЕТІЙ: Я казав тобі, це доберман.
ДРУГИЙ: Водолаз.
ТРЕТІЙ: Пудель.
ДРУГИЙ: Різеншнауцер.
ТРЕТІЙ: Ти його чітко бачиш?
ДРУГИЙ: Ні. Я мушу піти завтра до окуліста.
ТРЕТІЙ: А я до дантиста.
ДРУГИЙ: Уяви, він підводиться.
ТРЕТІЙ: Ти добре його бачиш?
ДРУГИЙ: Так... цікаво... (за мить). Біла шкіра різних відтінків.
ТРЕТІЙ: Від біло-рожевого до жовтуватого.
ДРУГИЙ: Оволосіння тіла густе, волосся на голові трохи хвилясте.
ТРЕТІЙ: Подекуди майже пряме, колір очей і волосся — світлий.
ДРУГИЙ: Волосся чорне, кучеряве.
ТРЕТІЙ: Відносно коротке.