ОФІЦІАНТ: Я не міркував над цим, ласкава пані, тільки-но повернувся з війська.
СТАРА ЖІНКА: Навоювався... а я з віком полюбила, щоби те́пло, тепленько, теплесенько, дедалі тепліше.
ОФІЦІАНТ: Упродовж останніх днів можна спостерігати великі перепади температури. Вночі місцями зареєстровано до мінус п’ятнадцяти градусів. Наближення із заходу нової області пониженого тиску загрожує сьогодні зростанням хмарності та сніговими опадами. Сонце зійшло о 7:45, зайде о 15:38. Іменини святкують Едмунд і Телесфор.
СТАРА ЖІНКА (розкладає оденки на столику, длубається в них пальцем, згрібає до філіжанки): Мені треба їсти багато шпинату, дотримуватися правил гігієни (після хвилинного мовчання рішуче каже). Я хочу мати дитину.
ОФІЦІАНТ: Так, ласкава пані, жінка повинна мати дитину...
СТАРА ЖІНКА: Я трохи спізнилась. У мене була сорокарічна перерва. Я не могла, не мала часу. Тепер я маю час, умови, здоров’я і хочу народити дитину. На жаль, я була безплідна. Але тепер усе змінилося. Приведи мені того румуна, як ж його там... Тирлинеску? Винахідник гормонального кефіру. Десь там, у Трансільванії сторічні баби починають народжувати. Я читала про це в тих ваших газетах, що одна народила п’ятнадцятеро нараз. Ну так-от, приведи мені цього румуна чи якогось іншого рома. Я хочу народити... чого ти стоїш?
ОФІЦІАНТ: Це не румун, це італієць... Румун займається театром. А семеро близнят народилися в одній із брюссельських клінік. П’ятеро дітей прийшли на світ мертвими, а двоє померли незабаром після народження. Варто пригадати, що всі семеро народилися передчасно. Не досягли й шістьох місяців внутрішньоутробного життя. Мати сімох близнят, що її прізвище не повідомляють, була досі неплідна, а завагітніла по тому, як вживала шведські ліки проти безпліддя... о, будь ласка, тут у мене вирізка з газети... я вирізаю собі різні такі цікавинки: про життя на Марсі, про літаючі тарілки, про приживлення всяких органів... Якщо мова про того італійця, то він займається виробництвом штучних дітей у Болоньї.
СТАРА ЖІНКА: Ти читаєш газети?
ОФІЦІАНТ: Захланно, шановна пані.
СТАРА ЖІНКА: І що в тих твоїх газетах? Що на цьому вашому нікчемному світі?
ОФІЦІАНТ: Ситуація знову дуже напружена.
СТАРА ЖІНКА: Треба родити, усі, що лиш можуть, мусять родити.
ОФІЦІАНТ: З огляду на ситуацію я в захваті від вашої відваги.
СТАРА ЖІНКА: Ситуація завжди однакова... телефонуй до того болонця, нехай негайно прийде до мене зі своєю штучною маткою.
Офіціант не слухає базікання Жінки. Піднімає з підлоги купу старих рваних газет і сміття. Сідає за сусідній столик і поринає у читання.
Стара Жінка впродовж якогось часу їсть оденки. Випльовує на підлогу, каже: «Уперед, до мети!».
І що там пишуть, у тих ваших газетах?
ОФІЦІАНТ: Генеральний секретар ООН У Тан кинув світові тривожне застереження.
СТАРА ЖІНКА: Яке ще застереження кинув отой ваш У Тан?
ОФІЦІАНТ (з-поза газети): «Ми стали сьогодні свідками початкової стадії Третьої світової війни».
Стара Жінка сміється, «уся» трясеться.
ОФІЦІАНТ (шокований): Одначе ситуація не з приємних.
СТАРА ЖІНКА: Цукр-ру, цукр-ру! Цукру мені досип! Не чуєш?
Офіціант, тримаючи сміття в газеті, підходить до столика.
Частина сміття висипається на підлогу.
Стривай, ну, я забула... ти казав мені, що той ваш У Тан, чи як його там, казав про Третю світову, що саме відбувається... чи що воно там?
ОФІЦІАНТ: Так, ласкава пані, саме «відбувається».
СТАРА ЖІНКА: Нехай собі відбувається, а ти підеш і купиш мені у крамниці мішок борошна. Цілий мішок. І принесеш сюди.
ОФІЦІАНТ (довірчо схиляючись до неї): Хробаки заведуться, ви зазнаєте збитків, ситуація не така вже й критична... мені здається, наразі два–три кілограми — це достатня кількість.
СТАРА ЖІНКА: Купиш мені борошна. Я пектиму пироги, буду їсти пироги, повнішати. Вони роблять війну, а я пироги. Заліплю їхню війну пирогами. А про хробаків не кажи мені, хробаки заводяться в усьому... «Хробак заведеться і в буйнім квітті...»[4], як декламував мені мій наречений, який урешті загинув... А зараз принеси мені торт і миску збитих вершків. Хробаки. Війна. Можеш лякати таких хирляків, як сам. Тепер бояться всього. Ду́рні. Цукру, цукр-ру. Всі мусять родити. І Ґрета Ґарбо, і Сартр, і Бертран Рассел, і кардинал Оттавіані, і Сальвадор Далі, і Пікассо, і генерал де Ґолль, і Мао, і Руска... усі... усі... без огляду на вік, ранг, стать і світогляд.