Офіціант увімкнув електричний вентилятор, який стояв на одному зі столиків. Пропелер розмітає пилюгу, сміття, папери. Тоді він переставляє його на підлогу. Збивається хмара куряви.
Негайно вимкни та прочини вікно.
Офіціант вимикає вентилятор, стає перед заштореним вікном. Спиною до жінки. Склав руки.
ОФІЦІАНТ: Вікно, на жаль, зашторене.
СТАРА ЖІНКА: А чому це — зашторене?
ОФІЦІАНТ: Відвідувачі не можуть стерпіти краєвиду...
СТАА ЖІНКА: Які відвідувачі, якого краєвиду? Адже це найгарніша панорама в Європі: схили, перевали, потоки, вершини, кедри, ялини, струмені, водограї.
ОФІЦІАНТ (не дуже виразно): Відбулися певні зміни в очному дні.
СТАРА ЖІНКА: Ти чогось вихляєш, щось приховуєш. Відслони. Бо я тобі зараз як відслоню!
ОФІЦІАНТ (говорить діловим і сухим тоном): На жаль, я не можу виконати ваше побажання без дозволу адміністратора зали.
СТАРА ЖІНКА: Віслюк. Клич мені того адміністратора... або ні, зажди... принеси рубці, тільки щоб з льоду... мені піт спливає по хребті... витри мені спину.
Офіціант витягає з кишені ганчірку, відгортає накидки і сукні й витирає Жінці спину.
Дякую. Досить. Допиши до рахунку... де ті рубці? Розтелепо... чекай, куди ти пішов? Я просила, щоб ти відслонив і відчинив вікно... Де той клятий румун? Італієць? Нехай буде італієць. Ти телефонував до нього? Я розтоплююсь як масло. Де в тебе порцелянова рука для чухання? Що вони зробили з тими модринами за вікном? Засліпили вікно.
ОФІЦІАНТ: Ми хотіли би вберегти відвідувачів від прикрого видовища. Окрім того, у вікно може залізти злочинець. Тут огинаються підліткові банди. Ґвалтують, крадуть котів, автомобілі, пишуть...
СТАРА ЖІНКА: Щось ти мудруєш із тим вікном.
ОФІЦІАНТ (знизує плечима): Я далекий від того, щоб мудрувати, бо не маю в цьому інтересу. Мені однаково, бажання клієнта для мене закон.
Зриває портьєру й повільно відчиняє вікно. Крізь шпару всередину кав’ярні падає трохи сміття: попіл, кістки, огризки... Офіціант швидко захряскує вікно.
СТАРА ЖІНКА: Мудруєш, ангелику.
ОФІЦІАНТ: О тій порі повно мух... ми мусимо дочекатися ночі.
СТАРА ЖІНКА: Відчиняй зараз, я вже не маю часу чекати.
Офіціант вдає, що не чує. Дівчина вже перестала копирсатись у сумці. Вивертає її й витрушує увесь вміст на столик і на підлогу. Сидить якийсь час нерухомо.
ДІВЧИНА: Де ці таблетки... мабуть... даю голову в заклад...
ОФІЦІАНТ (наближається до неї. Стає навколішки, піднімає з підлоги кілька дрібничок разом із купою сміття, запихає Дівчині до сумки): Ось ключик.
ДІВЧИНА (облизує губи): Дякую... (Виходить).
СТАРА ЖІНКА: Це та шльондра, яка загидила помадою мою склянку?
ОФІЦІАНТ (стає навколішки): Ласкава пані, приїхав лікар, якого ви просили.
Входить Лікар.
ЛІКАР: Де наша першородка?
СТАРА ЖІНКА (Офіціантові): Скажи цьому розумасі, що я безплідна ось уже п’ятдесят років — з провини мого духівника. Першородка. Слимак!
ЛІКАР (Офіціантові): Спочатку ти. Спускай штани (сідає за столик і витягає з кишені порвану книжку). Половинку чорної... Ти не можеш працювати в закладі екстра-класу з гемороєм і сверблячкою. Зачекай з тими штанями. Як він квапиться! Ти не будеш нам виставляти тут своє причандалля для медогляду, тут тобі не казарма, ні. Я дам тобі рецепт. Народна мудрість. Повертаємося до традиційної медицини. (Лікар витягає обривок паперу й виписує рецепт, голосно кажучи.) Від набряків статевого члена й мошонки, а також дамських цицьок...
ОФІЦІАНТ (схиляється над лікарем і звертає його увагу на пацієнтку. Проте Лікар читає далі): Пане доктор, якщо я добре пам’ятаю, ви лікували мене від випадіння прямої кишки.
ЛІКАР: На виразки статевого члена. Зовнішнє та внутрішнє, доступні ліки для бідних... узєти соли і везовець щільникового меду, набавити опухової трави, напред подробивши, заковтати і смарувати урази та крости на соромку...
СТАРА ЖІНКА (голосно): Соромок, ідіот, зануда.
ЛІКАР (Офіціантові): Принеси мені каву й газети, а пряму кишку притримай тим часом пальцем.
СТАРА ЖІНКА: Хаме! Знову протяг. Хто відчинив ті кляті двері?
ОФІЦІАНТ: Страви перегрівалися, ласкава пані, на м’ясі були пролежні. В стародавні часи стан особистої гігієни і закладів громадського харчування був значно нижчий. Єпископ Томас Бекет, — прошу пані, — був убитий у Кентерберійському соборі ввечері 24 або 29 грудня — точної дати я не пам’ятаю — тіло лежало в соборі всю ніч, і похорон мав відбутися назавтра. На єпископові був невірогідний комплект одягу. Великий брунатний плащ, під ним — білий стихар, під сподом — вовняний каптан, а під тим каптаном іще два.