КИРИЛО: Вперед... вперед...
СТАРА ЖІНКА: Цукр-ру! Цукр-р-ру! Цукр-р-р-р-р-ру! Кур-р-рвамать!
СЛІПЕЦЬ: Води! Води! Ковток студеної чистої води! Тут десь було джерельце? (Встає з лавчини, обмацує усе навколо білим ціпком.) Де той гірський потік? Де струмки, дерева, озера?
СТАРА ЖІНКА: Струмки пересохли, каналізаційні стоки злилися з джерельними водами. Заспокойтеся, хлопець принесе вам автомат для виробництва содової, лійку і фільтр для проціджування каналізаційних стоків. Хіба ви не знаєте, що великі метрополії п’ють використану воду з каналізації? Ми випорожнюємось і поглинаємо.
СЛІПЕЦЬ: Клята. Відьма. І тут наздогнала мене зі своїми оденками.
СТАРА ЖІНКА: Бовдур (Стара Жінка говорить спокійним і доброзичливим голосом. При цьому безперервно плете шкарпетки на спицях).
ОФІЦІАНТ (постійно навколішки, каже Панові): Отче, я зогрішив — думкою, словом і вчинком.
СТАРА ЖІНКА: Ходив кудись... зогрішив.
ОФІЦІАНТ: Я зламав присягу, втік з-під знамен, полишив поле бою, мене скинули вночі, пофарбованого на чорно, в зав’язаному мішку, з усією компанією, з ножем, я не вірую, Отче, втратив віру, нас розгрішують капелани, які не вірять у вічне життя.
СТАРА ЖІНКА: Ти пересолодив!
ОФІЦІАНТ: Є трохи м’яса, заліза й багнюки... я не вірую в Бога.
Стара Жінка з усмішкою хитає головою. Пан совається на стільці. Заслоняє обличчя — з боку Офіціанта — картою меню. В карті можуть бути вирізані отвори для очей.
ПАН: Не думай про те, що Бога немає й не переймайся цим, якщо ти так вважаєш, то це не має значення, візьмися до справ буденного життя, а Господь Бог об’явиться тобі несподівано в самому житті, в природі, яка навколо тебе, в деревах і птахах, у світлі, в дощі, в музиці, в людських тілах. Бачиш, Сину, Бог змінив місце проживання. Він тепер мешкає в людському середовищі, в людській родині. Й уже не потребує наших молитов і не вислуховує їх. Він мешкає у квітах і струмках, у хлібі, рибі, грибі, в шоколаді та цукерках, ба навіть у цибулевій юшці й котлеті.
СТАРА ЖІНКА: А ти спритний, Бздуню, завжди щось таке втулиш. То, мабуть, і в тобі зараз є Бог? Ну?
ПАН: Я поквитався з Ніцше.
СТАРА ЖІНКА: Козир.
ПАН: Зробиш мені, хлопче, крокети зі шпинату...
ГОЛОС КИРИЛА: Повертайся! Повертайся на форпост!
Офіціант повзе до ями, в якій лежить Кирило. Слідом за ним волочиться брудний бинт.
ПАН (веде далі, ховаючись за меню): ...Додаси до протертого шпинату булку, розмочену в молоці... одне яйце... окрім цього, сіль, перець, цукор і мускатний горіх до смаку...
Офіціант сповз до ями. Тепер він знову разом із Кирилом.
КИРИЛО: Чому ти відходиш?.. Що ти там шукав?.. Зіприся на мене... Що ти там шукав? Це вже не старі часи... я казав тобі, що... що ти кажеш?!
ГОЛОС ОФІЦІАНТА: Я не хочу вмирати.
Я хочу ще побачити, що в неї є,
не засипай мене
так швидко,
Отче наш, що є на небесах,
прийди... скажи мені, чи справді квіти...
КИРИЛО: Тут немає квітів.
ГОЛОС ОФІЦІАНТА: А коні? Кролики? Дощові краплини?
КИРИЛО: Немає коней.
ГОЛОС ОФІЦІАНТА: Заплющ мені очі, засип мої очі, поховай мене в матері нашій, землі.
ПАН (відкладає меню на столик): Ну нічого, ми це якось надолужимо. (Бере в руки газету. Читає.) «Розвиток зародка поза організмом матері можливий. Зрештою такі досліди проведені на тваринах, і вони вже дуже посунулися.
Стара Жінка перериває роботу, слухає з цікавістю.
Досягнення в цій галузі велетенські й приховують у собі необмежені можливості. Уже 1964 року в Канаді зі штучної матки, сконструйованої Джоном Каллаганом, народилося на світ ягня. Доктор Гафер спонукає яйники обраних породистих корів виділяти велику кількість яйцеклітин. Потім запліднює їх штучно за допомогою сімені племінного бугая, яке зберігається в окремому контейнері».
СТАРА ЖІНКА: Добре, що не такого генія, як ти.
ПАН (читає далі): «Один із найвидатніших генетиків, Герман Мюллер, запропонував законсервувати яйцеклітини і сперматозоїди найкращих, найрозумніших і найздібніших людей і помістити їх у якнайглибші сховища. У разі ядерної війни і самознищення цивілізації у нас буде резерв людства».
СТАРА ЖІНКА: Баю-баю-бай-баю́, скоро будеш ти в раю. Можеш експериментувати з тим своїм італійцем. Дитина з пробірки! Дитина із мене. Вона — це я. Ти занадто мудрий для того, щоб збагнути відчуття звичайної, простої корови... Я не віддам її.