Б’ЯНКА (наближається до Батька, випроставши руку): Батьку...
БИК-БАТЬКО: Не торкайся до мене...
Світло змінюється. Сцену залито червоним світлом, неначе кров’ю. Бик-Батько повільно відвертається від вікна, нахиляє голову... кімнатою пробігають Кухарочка, Доярка, Тітка та ще якісь роздягнені жінки, танцюють.
Мати складає руки як до молитви.
Бик-Батько рушає до Матері.
Мати сахається, ховається за меблями, Бик-Батько ганяється за нею.
Тепер на сцену вибігає Б’янка в костюмі тореадора, в її руках шпага і замість «плахти» — білий шлюбний вельон. Починається корида. Бик-Батько якоїсь миті топче вельон ногами. Б’янка застромляє йому шпагу в бік... Він стікає кров’ю... припадає на одне коліно, врешті валиться на землю...
БИК-БАТЬКО (хрипко): Що я зробив тобі, донечко? (Конає.)
Світло поволі тьмянішає, згасає, потім денне світло, звичайне. Б’янка спить на канапі.
Входить Тітка. Накриває її хустиною. Сідає до столика, розкладає пасьянс. До кімнати входить Беньямін, Тітка подає йому знаки, щоб він поводився тихо, потім показує рукою на крісло поряд. Корчить дивні гримаси, червоні губи в облямівці чорних волосків виглядають дуже двозначно. Беньямін дивиться на ці непристойні губи як зачарований.
ТІТКА (дивлячись у карти): Ви ще не кохали, Беньяміне?
Беньямін мовчить.
ТІТКА: Це відчутно... це видно... але, будь ласка, ні... я вже поза цими справами...
БЕНЬЯМІН: Але... Ви ще маєте...
ТІТКА: Нічого я не маю, котику... ти мене компліментами не засипай... лиши це для інших... що маю, то маю... ти ж бачиш.
БЕНЬЯМІН: Бачу...
ТІТКА: Словом, ви досі не кохали.
БЕНЬЯМІН: Що вдієш, щиро кажучи... ну, що ж... обставини склалися таким чином, пані, що я зберігав чистоту... потім сама сила змужнілого інстинкту вберігала мене від спокус... (Наближається до Тітки.) Бо я стільки разів пробував наблизитися до жінки з підсвідомим чуттєвим заміром, але мене огортав такий конфуз, що в ньому все гинуло...
ТІТКА (бере руку Беньяміна в свої): Не знаю, що ви там робили у своїх Гайдельберґах і знати не хочу...
Входить Дідусь, побачивши присутніх, хоче піти. Він на диво знічений. Тримає великого пакунка, загорнутого в папір — або коробку, перев’язану рожевою стрічкою.
ДІДУСЬ: О пардон, я, здається, заважаю...
ТІТКА: Доброго дня, ми з вами, батьку, ще не бачилися нині... (Дідусь стоїть, нерішучий.) Якраз навпаки... Ви нам можете допомогти, батьку... (Тітка хоче відібрати в Дідуся пакунок, але той притискає його до себе.)
ДІДУСЬ: Ні... ні... авжеж, я охоче допоможу... але я лише на хвильку.
ТІТКА: Це, мабуть, весільний подарунок для молодят.
ДІДУСЬ: Дай, Боже, щастя молодій шпарі... пфі! Що це я хотів сказати... не знаю... чи пан Фелікс уже полагодив січкарню?.. Це не подарунок.
ТІТКА: Що ж ви так стискаєте, батьку?.. Ми говоримо про Б’янку...
ДІДУСЬ: Так, вона справді сутулиться... але ви не переймайтеся... ну, не заважатиму вам... (Дідусь знову намагається вшитися, та цього разу Тітка силоміць садовить його на стілець, Дідусь розгублений, знічений, постійно дивиться на двері, ніби чекає когось. Пакунка тримає на колінах.) Пане Беньямін, я у віці Б’янки теж сутулився, як якийсь, пане, дромадер... але дівчата завжди стараються сховати свої груденята... в початковій фазі їхнього розвитку... особливо коли груди ростуть швидше, ніж в однолітків... kyphosis pudendum... гм-гм... сколіоз зовнішніх жіночих статевих органів... коли навичка неправильної постави закріплюється... зверніть на це увагу... трохи згодом з’являється звичайне оволосіння на лоновому горбку... а ще потім — під пахвами... так, мені пора... бувайте, це цілком природно... бажаю вам щастя...
ТІТКА: Що ви таке базікаєте, батьку, у Б’янки це все вже позаду...
ДІДУСЬ: Що ти кажеш, що ти кажеш... то що це я казав... (Плескає Беньяміна по плечі.) Вище носа! Б’янка сутулиться, «стуляє плечі». Вона просто сором’язлива... стала незграбна.. але це минеться... в такому віці дівчина не знає, куди подіти руки й ноги... які, в додачу, можуть бути сині, червоні й навіть мармурові... але й оком не змигнеш — королівна... це все наслідок порушення роботи кровоносних судин... й оком не змигнеш — фігура в дівчини змінюється, розростається таз... (Дідусь говорить сам до себе, «замріяний».) Жіночні форми... округлості... тепер вона ще пахне булкою з маслом... (Підводиться і, стискаючи свого пакунка, виходить.)