19:00. «Роздоріжжя» — програма для батьків
19:30. Зірки великого спорту
20:00. Вирішуймо самі
21:30. Людина і світ навколо неї
ІІІ канал
18:50. Лікар і ви
19:00. Тренуємось у ритмі
19:20. Вечорниці
19:30. Щоденник
20:00 «Отелло» — балетна вистава
20:30. Спортринг
21:30. Новини
22:00. 24 години в світі
22:15. Музика й електроніка
УЧИТЕЛЬ: Ви, молоді, усе ж таки налаштовані лише на споживання життя... факт, сумний факт... а хто ж буде страждати на цьому світі?..
СТАРИГАНЬ І: Саме так, пане вчитель.
УЧИТЕЛЬ: Які у вас плани на майбуття?
СТАРИГАНЬ І: Я готуюся вивчати китайську мову. Цінг-цянг-цьонг... час робити культурну революцію.
УЧИТЕЛЬ: Чудово... а скільки вам років?
СТАРИГАНЬ І: Вісімдесят...
УЧИТЕЛЬ: Чудово, юначе, пам’ятай: нагинай гілляку, доки молода. Більше запитань немає.
Старигань І займає своє місце поряд із товаришами. Хор Стариганів знову сидить під стіною у повному складі.
УЧИТЕЛЬ: Ага-а-а (пригадав), скажи мені ще, за що ти любиш Шопена.
СТАРИГАНЬ І: Шопен сховав гармати у квітах, пане вчитель, і вславив ім’я Польщі у світі.
УЧИТЕЛЬ: А ти береш участь у цьому конкурсі?
СТАРИГАНЬ І: Беру.
УЧИТЕЛЬ: А на якому інструменті граєш?
СТАРИГАНЬ І: На бабусі.
УЧИТЕЛЬ: На бабусі?
СТАРИГАНЬ І: На гребінці моєї бабусі, пане вчитель.
УЧИТЕЛЬ (хитає головою): Ну як можна говорити про те, що наша молодь цинічна й байдужа... Прошу, наступний...
Входить молода дівчина в купальнику (дуже сучасної моделі), на ній може бути стрічка і т. ін, наприклад, «Міс Кротошин» і т. ін., демонструє свої «параметри» і принади Учителеві й Хору Стариганів (який виконує також роль екзаменаційної комісії) — Старигані можуть ставити Гелі всілякі дурнуваті запитання). Поемка «Про Гелю» може бути «розбита» на голоси.
Члени комісії (Хор Стариганів) бігають, навіть літають сценою — наказують Гелі лягти на стілець — шмагають її пасками від штанів (штани спадають?), а також лінійкою і підручником (по сідничках)...
Чи показувати примусове — покаральне годування Ґомбровичем? Не знаю... Пімко використав із цією метою Словацького... сучасні нам пімки (з Кракова й Варшави) хочуть «у покарання» впихнути мо́лоді Ґомбровича... отак-от усякі «приколи» часто мстяться своїм авторам.
...а Геля взяла та й померла
Геля нічого не знала
про Цезаря
й померла
як Геля могла
утнути щось таке
усьому людству?
Що ця Геля думає собі?
в тому й то суть
що ми ніколи
про це не дізнаємося
піти з цього світу
без Цезаря
це так це так як
ніби
я не маю для цього слів.
Вона таким чином легко собі важить
не тільки Цезаря
а й Помпея Клеопатру
Антонія
і... і всю стародавню історію
якщо Геля не знала
що Цезар перейшов Рубікон
то Цезар не перейшов
Рубікону
і вся історія це дурничка
(тобто дурня)
Геля споневажила Історію
alea iakta estа[20]
отак ідучи за ниткою (до клубка)
ми викрили
що Геля не знала
хто такий
Деррида
Геля упослідила всіх
Геля збіднила своє життя
що Гелі Цезар?
Гелі Цезар
що й Цезареві Геля —
чорна сорокап’ятирічна діра — й по всьому
Учитель нишпорить по кишенях... витягає разом із носовичком вим’яту газету... це стаття з «Політики», де якийсь педагог бідкається, що студенти й учні не хочуть читати Ґомбровича — Учитель читає розлогі (або короткі) уривки зі статті:
ВЧИТЕЛІ НЕ ЛЮБЛЯТЬ ҐОМБРОВИЧА
Пімко не для Пімки
Письменники стають відомі широкому загалу передусім завдяки школі. Ця споневажена на загал інституція, хочемо ми цього або ні, таки змушує нас закарбовувати в пам’яті прізвища, назви, дати й літературні напрямки, вибудовує ієрархію і впорядковує знання про літературу, поглиблює стереотипи, але водночас переказує нам доробок класиків. Однак оскільки навчальна програма стає дедалі факультативнішою, то шанс закріпитись у свідомості молоді має лише той письменник, який здобуде підтримку поміж учителів польської літератури.
Чи здобув Ґомбрович достатньо голосів, щоби бути присутнім у середній школі?
Виявляється, що письменник, якого так проблематично було видавати в соціалістичній Польщі, і якого так полюбляли критики й університетські кафедри — особливо в сімдесяті роки, надалі є мало відомим у педагогічному середовищі. Понад 100 респондентів категорично відмовилися відповідати на пункти опитувальника («Не знаю», «Не пам’ятаю», «Не скажу нічого суттєвого», «Соромлюся»). Це стеменна озонова діра над письменником, діра невігластва, зневаги і примітивної агресії. Про це може свідчити розпорядження, видане Воєводським методичним центром провінційного округу — з вимогою виключити Ґомбровича з програми (1983 рік), позаяк він не має виховного значення, і вчителі не розуміють його.