І я також піддався цій асоціації і тривалий час копирсався в енциклопедіях і словниках, щоб виявити етимологію або інше джерело цього дивного податку. Адже у нас є «подушне», «подимне» й інші історичні назви податків, отож, можливо, десь був і «попивок», бо поляк, як відомо, не від того, щоб залити за комір.
Я шукав, шукав, аж один учений муж сказав мені, що слово походить від назви «Податок на понаднормові витрати». Тобто це звичайне скорочення.
О, свята Пива з Варки, благослови мене!
___________________________________________________________
ГЕРОЙ І:
Дощ, члени Кабміну Януш Зьолковський і Мечислав Ваховський, а також велике зацікавлення варшав’ян супроводжували вчора колишнього президента Чехословаччини Вацлава Гавела в пообідній прогулянці історичним центром Варшави. В пабі «Герби» на Вузькому Дунаї йому подали німецьке пиво «Варштайнер» у важких фаянсових літрових кухлях. У Чехії такі кухлі називають «тупляки» — подвійні.
Гавел і Ваховський без проблем здійняли їх задля того, щоб виголосити тости, натомість проф. Зьолковський мусив попросити для себе легший кухоль — півлітровий.
___________________________________________________________
ПИВНИЙ МЕНЕДЖЕР РОКУ
Богдана Спіжа — пивного магната і власника фірми «Леґполь» у Вроцлаві було обрано в четвер Менеджером року–1990. Його приватна фірма першою з-посеред країн Східної Європи почне в лютому 1992 випускати пиво «Окоцім» у бляшанках. 600 тис. бляшанок у день за ціною близько 2500 зл.
Лауреат отримав Кубок від віце-прем’єра Лешека Бальцеровича з побажаннями «подальшої стійкості й успіхів у економічній діяльності та створенні нового зразка й етики польського підприємця».
Першим Віце-менеджером Року став будівельний магнат із Кошаліна Генрик Рецлав.
Конкурс на титул Менеджера Року є щорічною, однією з найпрестижніших урочистостей, які об’єднують людей малого бізнесу. Цьогоріч нагороди спонсорувало шестеро міністрів економічних відомств.
«Ми почали від пива, тепер ідемо до продукування м’ясних виробів, а також інших споживчих товарів, — сказав «Газеті» Томаш Роля (він узяв слово замість лауреата, який захворів). — Фірма потужна. Річні обороти перевищують 50 мільярдів злотих, а увесь прибуток ми спрямовуємо на розвиток фірми».
___________________________________________________________
МИСЛИТЕЛЬ:
___________________________________________________________
Я ПИВ «Dr. Bier»
Якщо пиво, то неодмінно з бульбашками!
Я усвідомлюю, що після цієї публікації чимало читачів почнуть зневажати мене, а редакційні пивні ортодокси не подаватимуть мені руки. Та все ж кваплюся доповісти, що пив єдине в світі пиво з бульбашками — МІНЕРАЛЬНЕ ПИВО.
Його виробляють із води цілющого джерела В-3 і розливають лише у пляшки (гуртова ціна — 3,90 крони). Бочкового «Dr. Bier» не існує. Варто порадити його усім, що страждають на розлади шлунка, нирок, печінки, травної системи, а також дамам — як альтернативу трав’яним чаям. Найбільший успіх воно матиме, безсумнівно, у джентельменів, які «не виживуть» без пива і які зможуть поєднати таким чином приємне з корисним.
Тож і я спробував поєднати перше з другим, з величезною недовірою замовляючи в ресторані у Карлових Варах пляшку «мінерального». Понюхав. Узяв на язик. Випив.
Яке воно на смак?
Якщо коротко, то як пиво, до якого додали мінеральної води. Загалом не так погано, добре тамує спрагу, залишає в горлі легкий присмак солі. Проте смак «Dr. Bier» відчутно ушляхетнює усвідомлення того, що ми п’ємо його не заради того, аби потурати своїм грішним схильностям, а лише заради здоров’я. Тому я замовив другу пляшку, після якої ми з приятелем чимшвидше вирушили на бочковий «пільзнер».
___________________________________________________________
Дядько виходить з-за лівої куліси, він повертається з прощі до Ченстохової, на ньому смугаста сорочка, краї комірця видовжені, в руках — клейончастий портфель. Повільно йде до правої куліси — вздовж ліжка, на якому лежить Герой ІІ. Коли він уже на рівні голови Героя ІІ, лунає репліка:
ГЕРОЙ ІІ (спиною до публіки): Дядьку!
ДЯДЬКО: Я був на прощі в монастирі... Навідався дорогою до тебе: три дні лісом, два дні полем, а там уже й шапкою докинути можна. А що у тебе, Стасю?
ГЕРОЙ ІІ: Нічого, нічого, дядьку. Скільки літ, скільки зим! Ми не бачилися двадцять п’ять років, дядьку! (Сідає на ліжку.) У вас, дядьку, мабуть, ноги болять. Адже це сто кілометрів. Сідайте, дядьку. Як добре, що ви провідали мене. Зараз я приготую вам воду для ніг і закип’ячу води на чай. Лягайте, дядьку! Знаєте, дядьку, ви намочіть собі ноги. Ось, дядьку, будь ласка, дядьку... Зараз я вам, дядьку... (Герой ІІ з радістю упадає навколо Дядька.) Дядько... дядька... дядькові... дядька... дядьком... О! Дядьку... про дядька... (Пригортається до Дядька, щоб потім злегка відхилитися перед наступною реплікою.)