Выбрать главу

сам собі плює в обличчя

ганьба ганьба о ганьба

одначе він змінився

він інший

отож подай йому

о ні

нехай краще вона всохне й відвалиться

якщо я подам йому руку мою

(він мені не хоче подати? ги-ги-ги

та це я йому не хочу подати)

о ганьба ганьба

ганьба тобі й тобі й тобі

То ти мені не подаси?

ні — адью — навіки!

Я цьому

не можу подати бо він

я йому теж

він теж свинею був

подайте одне одному принаймні ноги

о ні

о ні

Я йому не подам руки

тепер і завжди

і до кінця світу

ганьба

ганьба

о ганьба

через гортанний «г»

професор Булька (здіймає руки вгору):

Ця чорна діра

це польська культура

ця чорна діра

це польська література

44 (сорок чотири)

роки польської літератури —

діри немов амбразури

ганьбо ганьбо

о ганьбо і т. д.

Журналіст вилазить із-під ліжка.

ЖУРНАЛІСТ: Колего! Це я, це я!

Герой ІІ видає незрозумілі звуки.

ЖУРНАЛІСТ: Прокиньтеся, це я.

ГЕРОЙ ІІ (лежить на ліжку спиною до публіки і до Журналіста, який вилазить з-під ліжка): Що?! Хто?!

ЖУРНАЛІСТ: Це я, мушу поставити вам кілька запитань.

ГЕРОЙ ІІ: Ви? Мені?

ЖУРНАЛІСТ (витягає записник із кишені): Секретарка, мабуть, згадувала...

ГЕРОЙ ІІ: Ви з преси? Не бачили це яблуко?

ЖУРНАЛІСТ: Ні.

ГЕРОЙ ІІ: А може, ви з’їли це яблуко?.. З дерева пізнання добра та зла?

ЖУРНАЛІСТ (сміється): Ні, я не їв.

ГЕРОЙ ІІ (замислюється): Ви здатні й не на такі речі...

ЖУРНАЛІСТ: Я хочу порозмовляти з вами серйозно. З приводу новорічних свят наша агенція хоче опублікувати кілька інтерв’ю з усякими знаменитостями, а також зі звичайними...

ГЕРОЙ ІІ: ...простими.

ЖУРНАЛІСТ: ...авжеж, простими громадянами.

ГЕРОЙ ІІ: Ну?

ЖУРНАЛІСТ: Чи можна дізнатись, яка у вас мета у житті?

ГЕРОЙ ІІ: Я вже досягнув її і тепер мені складно сказати...

ЖУРНАЛІСТ: А ви задоволені тим, що живете?

ГЕРОЙ ІІ: Так... ні... так... власне, так.

ЖУРНАЛІСТ: А чому?

ГЕРОЙ ІІ: Та хіба ж я знаю...

ЖУРНАЛІСТ (перелазить на другий бік ліжка, ближче до Героя ІІ, «ніс у ніс», «лицем у лице»): А хто може знати?

ГЕРОЙ ІІ: Не знаю.

ЖУРНАЛІСТ: А чого ви ще хочете досягнути?

ГЕРОЙ І: Ну... у мене є всякі плани, я хотів би, звичайно... насправді...

ЖУРНАЛІСТ (записує. Розмірковує, несподівано кидає запитання): Які у вас політичні погляди?

ГЕРОЙ ІІ: У кого є політичні погляди о п’ятій ранку?

ГЕРОЙ І: Пісяти! Попісяти!

ГЕРОЙ ІІ: Він здурів. Хоче, щоб я мав погляди на світанку!

ГЕРОЙ І: Пісь-пісь!

ГЕРОЙ ІІ: Треба вмитись, одягнутися...

ГЕРОЙ І: Попісяти...

ГЕРОЙ ІІ: ...випорожнитися, почистити зуби, змінити сорочку, вдягти краватку, натягнути штани — й тоді вже погляди...

ЖУРНАЛІСТ: Розумію... Ви вірите у спасіння?

ГЕРОЙ І: Гм...

ГЕРОЙ ІІ: Так... ні... радше... до якоїсь межі...

ЖУРНАЛІСТ: Якщо я не помиляюся, ви проста людина?

ГЕРОЙ ІІ: Так.

ЖУРНАЛІСТ: Ви знаєте, що у ваших руках доля світу?

ГЕРОЙ ІІ: До певної межі.

ЖУРНАЛІСТ: Що ви плануєте зробити, щоб зберегти мир на Землі?

ГЕРОЙ ІІ: Не знаю.

ЖУРНАЛІСТ: Ви усвідомлюєте, що в разі ядерної війни людство загине?

ГЕРОЙ ІІ (майже весело): Звичайно, звичайно.

ЖУРНАЛІСТ: І що ви робите, щоб не допустити вибуху?

ГЕРОЙ ІІ (сміється): Нічого.

ЖУРНАЛІСТ: Але ви ж любите людство?

ГЕРОЙ ІІ: Звичайно.

ЖУРНАЛІСТ: А за що?

ГЕРОЙ ІІ: Ще не знаю. Мені складно відповісти, лише п’ята ранку, зайдіть ближче до дванадцятої, може, я вже знатиму.

ЖУРНАЛІСТ (ховає записника до кишені): Небагато я тут довідався.

ГЕРОЙ ІІ: Ви запізно прийшли.

ГЕРОЙ І: Ви запізно прийшли.

Журналіст виходить.

* * *

СОН

У ніч з 17 на 18 жовтня 1992 року мені наснилася постановка «Картотеки». Репетиція відбувалася на відкритому просторі. Актори поводилися вільно, ходили скрізь, де хотіли. Раптом я чую голоси: «Граємо сцену з сирами...». Я не можу пригадати, де саме в «Картотеці» з’являються сири. Один із акторів запитує, чи потрібна мені волова шкіра. Каже, що йде на полювання... Молода акторка зустрічає знайомого й виходить, дехто з акторів корчать міни, включно з такими, які виражають зневагу до мене. Усі розмовляють. Прошу, щоб вони не ворушились якусь мить... Я прокинувся. Потім знову заснув. І дивився цей сон далі. Це доволі дивно, але таке трапляється. Бувають сни, які скидаються на серіал, розвиваються. Частина друга — хоч уві сні й нема частини другої — це якесь чудесне прийняття. У велетенському павільйоні на кондитерському ярмарку. Пироги й торти велетенських розмірів. Торти — кольорові й великі, наче автомобільне колесо, наполеони завбільшки з подушку, звалища білого й біло-лимонного крему. У час репетиції на просторі та згодом — на кондитерському ярмарку — здіймались і падали завіси, розсувалися вбік, опадали, заслоняючи частину сцени, накривали акторів, перетинали сцену навпіл або заслоняли тіла. Рухи завіси... На цьому сон скінчився. Навіщо я прочитав це вам? Коли інтенсивно мислиш про роботу, вона може наснитися.