ГЕРОЙ: Боже! Хоч би ви лишень зрозуміли мене. Це все так просто. Я відберу у вас лише кілька хвилин і піду, але мій обов’язок дещо сказати вам, а ваш обов’язок — вислухати мене. Я хочу сказати: це добре, що ви є. Що ви є на цьому нашому світі, саме така. Що вам вісімнадцять років. Що у вас такі очі, губи, волосся... І що ви всміхаєтеся. Так і має бути. Саме так і має бути. Молода, з чистим, ясним обличчям, очима, які не бачили... не бачили. Я хочу сказати лиш одне: що не відчуваю до вас ненависті й бажаю вам щастя. Бажаю отак всміхатись і бути щасливою. Розумієте, я викачаний у багнюці, в крові... Ваш батько і я полювали в лісах.
ДІВЧИНА: Полювали? На кого?..
ГЕРОЙ: Один на одного. З автоматами, з гвинтівками... ні, я не буду розповідати... нині ж у лісах тихо, правда? В лісах тихо. Будь ласка, усміхніться... В тобі усі надії й радість світу. Ти мусиш бути добра, чиста, весела. Мусиш любити нас. Ми всі були в жахливій темряві під землею. Я хотів сказати ще раз: я, колишній польський партизан, бажаю вам щастя. Бажаю щастя вашій молоді так само, як і нашій. Попрощайтеся зі мною, будь ласка. Ми вже не побачимось. Усе це вийшло якось смішно. Так по-дурному, викреслити страшенно безглуздо. Невже не можна нічого сказати, пояснити іншій людині? Не можна переказати того, що найважливіше... о Боже!
Хвилина тиші. Далі тиша. З мегафона лунає невиразний крик. Потім — чіткіше — слова: «Ауфстеґен! Ауфстеґен! Фстати!». Герой підводиться. Стоїть струнко біля стільця. Дівчина начебто й не чула того вереску, здивовано дивиться на Героя.
Raus! Alles raus!
Maul halten Klappe zu Schnabel halten!
Willst du noch quastschen? Du hast aber Mist
gemacht? Du Arschloch, Schweinehund, du
Drecksack![2]
Герой стає під стіною. Притискає обличчя до стіни. Мегафон змовкає. Тиша. Дівчина підводиться й навшпиньки виходить із кімнати. Залишає на столі червоне яблуко. Хвилина тиші.
ХОР СТАРИГАНІВ (декламує):
Не бійся
це твоя кімната
о бачиш — стіл а тут шафа
яблучко на столі
ти боїшся меблів
дурненький
той чоловік уже не прийде.
Ти боїшся стільця
старої газети стукоту
голосів за стіною
дивачієш
а може
хочеш вирізнитися.
Усміхнися —
той чоловік уже не прийде
глянь нам у вічі
не ховайся по кутах
не стій під стіною
адже ніхто тобі не наказує
стояти під стіною
обізвися.
До кімнати заходить Учитель з портфелем. Сідає при столі. Витягає папери з портфеля. Надягає окуляри. Не звертає уваги ні на що й ні на кого. Говорить. Ставить запитання. Учителя може грати той самий актор, що був Дядьком. Замість вусів у нього окуляри.
УЧИТЕЛЬ: Не хвилюйтеся, будь ласка. Подумайте, будь ласка.
СТАРИГАНЬ І: Що ви тут робите?
УЧИТЕЛЬ: У нього сьогодні випускний іспит. Екзамен на атестат зрілості.
СТАРИГАНЬ І: Добре, та чому сьогодні?
УЧИТЕЛЬ: Він спізнився вже на двадцять років. Я не можу чекати довше.
СТАРИГАНЬ І: Які у вас там запитання?
УЧИТЕЛЬ (постійно дивиться в папери): Усякі, різні. Сідайте. Підготуйтеся.
СТАРИГАНЬ І: Ви справді невчасно.
УЧИТЕЛЬ: Що ви можете сказати мені про приєднання Червоної Русі?
Старигань ІІ подає Героєві філіжанку кави. Відпроваджує його до ліжка, вкладає й накриває ковдрою.
СТАРИГАНЬ І: Після смерті короля Данила розпочався період занепаду Червоної Русі. Щоправда, один із його синів, Шварно, будучи зятем Міндовга, нетривалий час сидів на литовському троні, але про другого, Лева І, хроніки висловлюються несхвально. Після нього недовго панував його син, Юрій І, який об’єднав під своїм правлінням Володимирське і Галицьке князівства. Його сини, Андрій Володимирський і Лев ІІ Галицький, на користь Ґедиміна втратили Підляшшя й Полісся, та згодом уклали з ним союз, а один із синів Ґедиміна, Любарт, одружився з Бушею, донькою Андрія. Племінником обох князів був Болеслав, син Тройдена, мазовецького князя, який пошлюбив одну з дочок Ґедиміна, тобто сестру Альдони, дружини Казимира Великого...
УЧИТЕЛЬ (дивлячись у папери): Чудово, відмінно. Браво, юначе, ви досконало підготувалися до життя. Властиво, ви склали свій екзамен на атестат зрілості, — та заради певності я мушу поставити вам іще кілька запитань, ви ж розумієте — суща формальність... Скажіть мені, що ви читали останнім часом?
СТАРИГАНЬ І: Газету.
УЧИТЕЛЬ: А в тій газеті?
СТАРИГАНЬ І: Поради.
УЧИТЕЛЬ: Прошу переповісти мені їх своїми словами.
СТАРИГАНЬ І: Одна Марися на канікулах закохалась у Вацека, якого Марися покохала першою палкою любов’ю, він зустрічався з Ядзею, що, однак, приховав від Марисі, й отримав повістку до армії. «Коли я написала листа до Вацека, мовляв, чекаю дитини, яку ми зачали до того його призову, то Вацек не відповідав, але написав мені потім, що чекає дитини від Ядзі, котра зустрічалася з Тадеком. Батьки не дозволяли мені зустрічатися з Яцеком, бо Вацек був молодший за мене на п’ятдесят років. Мені зараз, дорога редакціє, шістнадцять років, а коли я познайомилася з Геником, то мала заледве вісім років і вірила в людей. Нині я втратила віру у Вацека, й усі в нашому містечку тицяють на мене пальцями. Порадь, люба «Пораднице», що мені робити. Я в тим гіршій ситуації, що моя матуся, яка була безплідною впродовж сімдесяти років, вилікувалась і наразі теж чекає дитини. Чи світить мені ще бодай якесь життя?».
2
Геть! Усі геть! Стули писок! Заткни пельку! Ти досі щось патякаєш? Що, нахезав повні штани лайна? Виродок, шолудивий пес, засранець! (нім.).