Пеньковський: Так. Після повернення з Парижа у жовтні шістдесят першого року я продовжував виконувати завдання іноземних розвідок.
Запитання: Кого ви повідомили, що вже повернулися до Москви?
Пеньковський: Я подзвонив наступного дня по телефону, помер якого мені дали, й триразовим сигналом сповістив, що прибув благополучно до Москви.
Запитання: Назвіть телефон, по якому ви дзвонили.
Пеньковський: Г-3-13-58.
Запитання: Ви знаєте, кому належить цей телефон?
Пеньковський: Тепер знаю. Телефон Г-3-13-58 встановлено в квартирі тринадцять будинку номер вісімнадцять на Кутузовському проспекті, де проживала колишній аташе посольства Великобританії в Москві Філісіта Стюарт.
Запитання: Ви мали конспіративні зустрічі з представником іноземної розвідки в районі готелю «Балчуг»?
Пеньковський: Після того, як я повернувся з Парижа у жовтні шістдесят першого року, я мав з невідомою мені особою одну зустріч конспіративного порядку в районі готелю «Балчуг» о двадцять першій годині.
Сергієнко підкреслив слова: «з невідомою мені особою» і продовжував вивчення матеріалу.
Запитання: Що ви передали цій особі на зустрічі?
Пеньковський: Пакет, у якому лежали два військових журнали.
Запитання: Розкажіть детально, які були умови виклику іноземних розвідників до тайника «номер один»?
Пеньковський: Я міг викликати іноземних розвідників таким чином: мав два номери телефонів, по яких повинен був дзвонити двічі по кожному, не розмовляти, а лише чекати відповіді абонента, почувши прізвища Монтгомері і Девісон, повісити трубку. Це означало, що я викликаю зв'язкового до тайника. Крім того, я повинен був поставити чорну контрольну мітку на стовпі номер тридцять п'ять на Кутузовському проспекті.
Запитання: Ваш лист дійшов за призначенням?
Пеньковський: Так.
Запитання: По яких каналах ви одержали підтвердження?
Пеньковський: По радіо.
Запитання: Коли останній раз ви мали шпигунський контакт з Гревіллом Вінном?
Пеньковський: У липні 1962 року, коли пан Гревілл Вінн прибув до Москви.
Запитання: Передавали ви йому щось цього разу?
Пеньковський: Так, я зустрів його в аеропорту Шереметьєво на автомашині Рудовського і по дорозі з аеропорту, в машині, передав експоновану плівку й листа.
Запитання: Що вам сказав Вінн, взявши від вас передачу?
Пеньковський: Він узяв від мене матеріал і сказав, що того ж дня передасть його за призначенням; крім того, ми з ним домовилися про повторну зустріч тоді ж, другого липня, у нього в номері готелю «Україна», о дев'ятій чи о десятій годині вечора.
Запитання: Ця зустріч відбулася?
Пеньковський: Так.
Запитання: Що ви одержали од Вінна?
Пеньковський: Од Вінна я одержав коробку, загорнуту в папір і перев'язану шпагатом. Коробка була з-під набору сірників.
Запитання: Що лежало в цій коробці?
Пеньковський: Інструктивний лист, сигнальні листівки для повідомлення розвідників про мій стан і про мої плани. В коробці також лежало три тисячі карбованців. Я дві тисячі потім відправив через Вінна назад.
Запитання: Письмових матеріалів там ніяких не було?
Пеньковський: Були. Проект моєї статті. Я просив розвідників написати анотацію на книжку, зараз точно її назвати не можу: не пригадую… Вони мені написали анотацію, використавши свої джерела. Я хотів ці тези тут, у Москві, доповнити й зробити з них статтю.
Запитання: Які вказівки були в інструктивному листі?
Пеньковський: Там висловлювались пізні рекомендації щодо конспірації і обережності в роботі.
Запитання: Чи не було в цьому листі вказівки про порядок переходу на нелегальне становище?
Пеньковський: У названому листі не було. Це стало гемою обговорення в майбутньому.
Запитання: Коли ви одержали інструкцію встановити зв'язок з Карлсоном і з Кауелл?
Пеньковський: У цьому ж листі було сказано, що до Москви має прибути другий секретар американського посольства Карлсон, з яким я зможу підтримувати контакти на офіційних прийомах. Повідомлялося про те, що найближчим часом має приїхати Памелла Кауелл з чоловіком — другим секретарем англійського посольства, — і було названо порядок зв'язку з Кауелл через тайник, влаштований у банці з-під порошку «Харпік». Фотографії Карлсона й подружжя Кауелл для ознайомлення мені повинен передати Вінн.