Запитання: Які інструкції ви одержали про використання для зв'язку банки з-під порошку «Харпік»?
Пеньковський: У листі говорилося, що на одному з прийомів у домі англійського дипломата в туалетній кімнаті стоятиме банка з-під порошку «Харпік». З днища банки виймається порожня частина, куди можна закласти матеріали або ж забрати матеріали, якщо вони там лежатимуть, потім банку треба було поставити на те саме місце, згодом її мали замінити справжнім «Харпіком».
Запитання: Ви бачили цю банку?
Пеньковський: Так.
Запитання: Хто вам її показував?
Пеньковський: Вінн. У номері готелю «Україна».
Запитання: У вас була з Вінном розмова про порядок використання цієї байки?
Пеньковський: Так, ми разом з ним відкривали банку, виймали днище й дивилися. Потім я сам кілька разів виймав днище банки, після чого цю банку залишив у Вінна.
Запитання: Коли й де ви встановили зв'язок з американським розвідником Карлсоном?
Пеньковський: Четвертого липня шістдесят другого року на прийомі в американському посольстві.
Запитання: Скільки зустрічей ви мали з Карлсоном, і де вони відбувалися?
Пеньковський: З Карлсоном я мав дві зустрічі.
Запитання: Які вказівки іноземних розвідок ви одержали через Карлсона?
Пеньковський: Через Карлсона в серпні я одержав листа в конверті й цивільний фальшивий паспорт. У листі давали інструкцію про порядок користування цим паспортом; говорилося про те, що необхідно його підписати, що це паспорт внутрішній.
Запитання: Кому підписати?
Пеньковський: Мені підписати… В паспорті не було підпису власника.
Запитання: Паспорт зробили на прізвище іншої особи?
Пеньковський: Так.
Запитання: А фотографія в паспорті була ваша?
Пеньковський: Так.
Запитання: Як ви передали розвідці свою фотографію?
Пеньковський: Своєї фотографії я не передавав, вона, очевидно, потрапила через дипломатичні канали. Повинен сказати: при оформленні виїзду за кордон фотокартки посилалися дюжинами і, очевидно, це фотокопія однієї! з них.
Запитання: Що обіцяли вам іноземні розвідки як винагороду за вашу шпигунську діяльність?
Пеньковський: Мені пропонували гроші в карбованцях. Я сказав, що гроші тепер мені не потрібні, в мене є досить своїх заощаджень у родині і я ніякої потреби в грошах, а також у валюті зараз не відчуваю. Гроші мені пропонували кілька разів, але я не брав ні копійки. І для мене було несподіванкою, коли мені надіслали три тисячі карбованців у коробці від набору сірників. З них я карбованців на п'ятсот-шістсот купин різних подарунків — срібні чорнильниці і так далі — кожному з розвідників… Частину з цієї суми я витратив на перебування Гревілла Вінна, а дві тисячі карбованців загорнув і повернув Війну, щоб той передав розвідникам.
Запитання: Які ще блага вам обіцяли іноземні розвідки, крім двох тисяч доларів на місяць?
Пеньковський: Про матеріальні цінності більше ніяких питань не обговорювали. Йшла мова про характер і профіль моєї роботи на Заході.
Запитання: Який характер роботи вам пропонували, точніше, обіцяли запропонувати?
Пеньковський: Роботу, пов'язану з виконанням різних завдань розвідувального порядку. Конкретна посада і робота не називалися.
Запитання: Відомство називалося?
Пеньковський: Так, говорили. Центральне відомство або в Пентагоні, або в імперському генеральному штабі, залежно від вибору, який я міг би в майбутньому зробити, підданства Англії чи громадянства Америки, коли б до цього підійшов.
Запитання: І навіть військове звання обіцяли?
Пеньковський: Оскільки вони знали, що я полковник запасу, то було сказано, що мені збережуть звання полковника англійської чи американської армії.
Запитання: Чи вели ви переговори з іноземними розвідниками з приводу можливої втечі на Захід?
Пеньковський: Це було трохи не так. Американські й англійські розвідники в Парижі говорили, що в тому разі, коли моє становище буде дуже небезпечне й скрутне, існує чимало варіантів, щоб перейти на Захід. Як один з них, називали й підводний човен, і перехід сухопутного кордону з допомогою різних документів. На цю ж тему я розмовляв у липні з паном Гревіллом Вінном, коли той приїхав до Москви. Вінн казав, що мої друзі про мене піклуються, що мені не треба хвилюватися, що, коли буде потрібно, мені завжди допоможуть. Ця розмова відбулася в його номері. Конкретно варіантів переходу на Захід не обговорювали.