Головуючий: Розкажіть про ваші зустрічі з Пеньковський.
Свідок Рудовський: З Пеньковським ми зустрічалися в різний час, але, як я вже сказав, здебільшого ввечері. Були з ним у кафе, в ресторанах, часто разом обідали. Пеньковському дзвонити було марно, дзвонив він сам або мені на роботу, або моєму приятелю, і ми зустрічались. Іноді просто гуляли по вулиці, заходили в ресторан чи кафе пообідати після робочого дня. Ніяких розмов антирадянського характеру в мене з ним і з моїми друзями не було. Ніяких підозрінь і ніяких сумнівів щодо Пеньковського не виникало. Я познайомив Пеньковського з подругою моєї приятельки Галиною. Пеньковський в неї закохався. Принаймні вони часто зустрічались; вона не знала ні домашнього, ні службового телефону Пеньковського, і мій домашній телефон був немовби зв'язковим пунктом між ними.
Головуючий: Комутатором?
Свідок Рудовський: Так, комутатором. Галя дзвонила мені й запитувала, чи не дзвонив Олег; Пеньковський теж дзвонив мені і просив передати Галі, коли він зустрінеться з нею. Це, можливо, було три-чотири, а може, й п'ять разів. Галя працювала недалеко від ресторану «Баку», і під час обідньої перерви Пеньковський кілька разів просив мене зустрітися з Галею і ввійти з нею до ресторану, бо йому, мовляв, незручно це робити: він одружений, а я розлучений. Я під'їжджав до ресторану, зустрічався з Галею і заходив з нею в ресторан, де вже за столиком сидів Пеньковський. Оскільки це була обідня перерва, то все обходилося без будь-яких випивок. Після обіду я проводжав її до місця роботи. Приходив він з нею разів зо два до мене в гості.
Ще я зустрічав з Пеньковським жінку, яку звали Ліда. Пеньковський сказав, що вона дуже добре й уважно до нього ставилася в госпіталі, які стосунки були з цією Лідою — мені невідомо.
Були ще дві жінки, з якими Пеньковський мене познайомив. Це дружини військовослужбовців — Зоя і Тамара. З ними раз чи двічі ми зустрічалися на квартирі в Зої. Потім я сам зустрічався з Тамарою, а чи зустрічався Пеньковський ще із Зоєю — про це я не знаю.
Ще один випадок. Якось із друзями ми були на футболі. Пеньковський сказав, що чекатиме нас із дівчиною в готелі. Після футболу ми зайшли в ресторан, і справді там сидів з дівчиною Пеньковський; імені й прізвища її не знаю; він сказав, що це секретарка начальника управління чи відділу, де він працює. Невдовзі він з нею пішов. Які стосунки в нього були з цією дівчиною — мені також невідомо.
Головуючий: Прошу відповісти на запитання народного засідателя генерал-майора Марасанова.
Народний засідатель Марасанов: Чи часто ви бували в ресторанах разом з Пеньковським?
Свідок Рудовський: Починаючи з весни шістдесят другого року разів два-три на місяць.
Народний засідатель Марасанов: Хто оплачував рахунки?
Свідок Рудовський: Частіше платив він, бо казав, що більше за нас одержує. Коли ми ходили з Галею, то він запрошував і платив.
Народний засідатель Марасанов: А ви завжди ходили з жінками?
Свідок Рудовський: Ні, здебільшого ми зустрічалися в ресторані без жінок.
Народний засідатель Марасанов: Крім ресторанів, де ще Пеньковський зустрічався з Галею?
Свідок Рудовський: Раз чи двічі він був з нею в мене дома.
Народний засідатель Марасанов: Що, ваша квартир була місцем побачень для Пеньковського?
Свідок Рудовський: Вони були один раз чи два рази.
Народний засідатель Марасанов: Вам відомо, які подарунки Пеньковський робив знайомим жінкам?
Свідок Рудовський: Якось я навіть іронізував з цього приводу. Мене дивувало, що він балує Галю. Він подарував їй туфлі, годинник, кофточку і просив її не говорити про це нам, щоб ми не сміялися з нього. Вона сказала одній дівчині, і ми від неї дізналися про цс.
Народний засідатель Марасанов: А вам особисто Пеньковський нічого не дарував?
Свідок Рудовський: З дрібних сувенірів — гаманець, ремінчик для годинника, запальничку, брелок для ключа, флакон туалетної води.
Народний засідатель Марасанов: Як я зрозумів, ви добре знали Пеньковського, дуже довго дружили з ним, випивали разом. Чи не можете сказати суду, яке коло інтересів Пеньковського?