Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 19 жовтня 2004 р. // РВСУ — 2005. — Вип. 1(10). — С. 90–92.
Повторність як кваліфікуюча ознака виключається, якщо судимість особи за попередній злочин знята або погашена в установленому законом порядку
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 11 листопада 2004 р. // РВСУ. — 2005. — Вип. 1(10). — С. 92–93.
Суд правильно кваліфікував дії засудженого за сукупністю злочинів, оскільки відповідно до ст. 31 КК України сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 5 жовтня 2004 р. // РВСУ. — 2005. — Вип. 1(10). — С. 93–94.
У разі вчинення винною особою декількох злочинів проти приватної власності, одні з яких були закінченими, а інші — ні, незакінчені злочини мають одержати окрему кваліфікацію
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 2 березня 2004 р. // РВСУ. — 2005. — Вип. 2(9). — С. 104–105.
Вирок скасовано, оскільки при призначенні покарання за сукупністю злочинів суд необґрунтовано врахував покарання, призначене судом іноземної держави
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 25 листопада 2004 р. // ВВСУ. — 2005. — № 2. — С. 22–23.
Відповідно до вимог Закону України від 3 березня 1998 р. «Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносний у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» Україна не взяла на себе зобов'язань визнавати та враховувати вироки, винесені судами Договірних Сторін, при вирішенні питання про встановлення факту вчинення злочину повторно
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 25 листопада 2004 року // Судова практика Верховного Суду України у кримінальних справах. Офіційне видання. — К., 2006. — С. 116–118.
Вирок змінено, оскільки суд безпідставно призначив засудженому покарання за сукупністю однорідних злочинів
Ухвала колегії суддів Судової палити у кримінальних справах Верховного Суду України від 10 жовтня 2006 р. — Судова практика у кримінальних справах // Кримінальне судочинство. — 2006. — Вип. 1–2. — С. 76–77.
Умисне вбивство на ґрунті особистих неприязних стосунків однієї особи і замах на життя іншої правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15 і п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 4 квітня 2006 р. — Судова практика у кримінальних справах // Кримінальне судочинство. — 2006. — Вип. 1–2. — С. 92–94.
Суд обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винності засудженого у вчиненні розбійного нападу, поєднаного з проникненням у житло і умисного вбивства потерпілої з корисливих мотивів і правильно кваліфікував його дії у цій частині за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 і ч. 4 ст. 187 КК України
Ухвала колегії суддів Судової палати кримінальних справах Верховного Суду України від 25 квітня 2006 р. — Судова практика у кримінальних справах // Кримінальне судочинство. — 2006. — Вип. 1–2. — С. 102–105.
Якщо судимість за раніше вчинене викрадення чужого майна (крадіжку) погашена або знята в установленому законом порядку, то наступна крадіжка, вчинена винним, не може визнаватися вчиненою повторно.
Напад з метою заволодіння чужим майном з торговою прилавка під час роботи магазину не може розглядатися як розбій, поєднаний з проникненням в інше приміщення чи сховище
Ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 15 серпня 2006 р. — Судова практика у кримінальних справах // Кримінальне судочинство. — 2006. — Вин. 1–2. — С. 109–111.
Незаконне заволодіння наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами та подальше їх зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту чи без такої мети, а також їх незаконний збут становлять сукупність злочинів, передбачених статтями 307, 308 чи ст. 309 КК, проте не мають ознаки повторності, передбаченої ч. 2 ст. 307 або ч. 2 ст. 309 КК України