Постанова Пленуму від 11 травня 1979р. // Рад. Право. — 1979. — № 10. — С. 90.
Коли після винесення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому злочині, вчиненому до винесення вироку в першій справі, покарання призначається за сукупністю злочинів відповідно до ч. 1 ст. 42 КК УРСР[430].
Суд при розгляді справи в касаційному порядку може пом'якшити призначене судом першої інстанції покарання або застосувати закон про менш тяжкий злочин, але не вправі посилити покарання, а так само застосувати закон про більш тяжкий злочин.
Ухвала від 12 червня 1980 р. // Рад. право. — 1980. — № 10. — С. 76.
Додаткові покарання, у тому числі передбачене ст. 31 КК УРСР[431], не можуть бути визначеними за сукупністю злочинів, якщо їх не призначено окремо за кожний із злочинів
Ухвали від 16 січня 1986 р. // Рад право. — 1986. — № 4. — C. 90.
Додаткове покарання може бути призначено за сукупністю вироків лише тоді, коли воно не відбуте за попереднім вироком або призначене за новий злочин
Постанова президії Рівненського обласного суду від 29 жовтня 1986 р. // Рад. право. — 1987. — № 3. — С. 94.
При складанні покарань у вигляді позбавлення волі на підставі ст. 43 КК УРСР[432] загальний строк покарання не повинен перевищувати десяти років, а за злочини, по яких законом допускається призначення позбавлення волі на строк більше десяти років, — п'ятнадцяти років
Постанова президії Дніпропетровського обласного суду від 17 лютого 1988 р. // Рад. право. — 1988. — № 6.— С. 90.
Особі, визнаній винною у вчиненні кількох злочинів, передбачених різними статтями Особливої частини Кримінального кодексу, додаткове покарання, як і основне, спочатку має бути призначено за один або кілька злочинів, а потім за їх сукупністю
Ухвала від 23 січня 1990 р. // Рад. право. — 1990. — № 8. — С. 86.
Відповідно до вимог ст. 42 КК України[433] та ст. 335 КПК України, суд повинен спочатку призначити і вказати в резолютивній частини вироку вид і розмір основного та додаткового покарання окремо за кожний злочин, а потім остаточно ви значити покарання за сукупністю злочинів
Ухвала від 4 лютого 1993 р. // Право України. — 1993. — № 5–6. — С. 51.
Касаційна інстанція виключила з вироку вказівку про призначення засудженій додаткового покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади через порушення вимог ст. 42 КК України[434] та ст. 335 КПК України
Ухвала від 21 січня 1993 р. 11 Право України. — 1993. — № 5–6. — С. 51–52.
Щодо особи, визнаної винною у вчиненні кількох злочинів, передбачених різними статтями кримінального закону, додаткове покарання, як і основне, спочатку має бути призначено за один або окремо за кілька злочинів, а потім за їх сукупністю. Призначення покарання, в тому числі й додаткового, лише за сукупністю злочинів є неприпустимим
Постанова президії Львівського обласного суду від 1 вересня 1994р. // Право України. — 1995. — № 1. — С. 54.
Згідно зі ст. 42 КК України[435] суд, призначаючи покарання за сукупністю злочинів, призначає його окремо за кожний злочин, а остаточно — шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань у межах, встановлених статтею закону, що передбачає більш суворе покарання
Ухвала судової колегії Верховного Суду України від 16 травня 1991 р. — Практика судів України в кримінальних справах // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1993. — № 4. — С. 40–42.
Додаткові покарання, у тому числі передбачене ст. 31 КК України[436], не можуть бути визначеними за сукупністю злочинів, якщо їх не призначено окремо за кожний із злочинів
Ухвала судової колегії Верховного Суду України від 16 січня 1986 р. — Практика судів України в кримінальних справах // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1993. — № 4. — С. 42–43.
Особі, визнаній винною у вчиненні кількох злочинів, передбачених різними статтями Особливої частини Кримінального кодексу, додаткове покарання, як і основне, спочатку маг бути призначено за один або декілька злочинів, а потім за їх сукупністю
Ухвала судової колегії Верховного Суду України від 23 січня 1990 р. — Практика судів України в кримінальних справах // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1993. — № 4. — С. 43–44.