При складенні покарань за сукупністю вироків, коли йдеться про приведення останніх у відповідність із КК України 2001 р., суд повинен менш суворий вид покарання перевести в більш суворий виходячи зі співвідношення, визначеного в ст. 72 цього Кодексу
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 9 січня 2003 р. // РВСУ. — 2004. — Вип. 1. — С. 87–89.
Порушення вимог ст. 71 КК при призначенні покарання за сукупністю вироків потягло скасування вироку
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 13 квітня 2004 р. // ВВСУ. — 2004. — № 12. — С. 17–22.
Вирок скасовано, оскільки при призначенні покарання за сукупністю злочинів суд необґрунтовано врахував покарання, призначене судом іноземної держави
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 25 листопада 2004 р. // ВВСУ. — 2005. — № 2. — С. 22–23.
При призначенні покарання за сукупністю злочинів однакові за видом і розміром покарання (основні й додаткові) поглиненню не підлягають, крім випадку, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей КК України.
Звільнення від відбування додаткових покарань при застосуванні ст. 75 КК України законом не передбачено
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 13 січня 2005 р. // ВВСУ. — 2005. — № 3. — С. 29.
Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23 березня 2004 р. // РВСУ. — 2005. — Вип. 2(9). — С. 95–96.
Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 14 грудня 2004 р. // РВСУ. — 2005. — Вип. 1(10). — С. 94–95.
У разі збуту лише частини підроблених грошей, відповідні дії охоплюються ч. 2 ст. 199 КК України і додаткової кваліфікації за ст. 15, ч. 2 ст. 199 нього Кодексу не потребують.
При цьому, коли особа засуджується за вчинення декількох злочинів, суд, застосовуючи ст. 69 КК України, може призначити більш м'яке покарання, ніж передбачено законом, окремо за кожний злочин або тільки за один із них, і остаточно визначити покарання відповідно до ст. 70 названого Кодексу
Ухвала колегії суддів Судової палити у кримінальних справах Верховного Суду України від 18 листопада 2004 р. // РВСУ. — 2005. — Вип. 1(10). — С. 102–104.
Посилання прокурора у касаційному поданні на необхідність приєднання до покарання, призначеною за новим вироком, невідбутої частини покарання за вироком суду Республіки Білорусь, визнано необґрунтованим
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 12 лютого 2004 року 11 Судова практика Верховного Суду України у кримінальних справах. Офіційне видання. — К., 2006. — С. 114–116.
Вирок скасовано, оскільки суд призначив однакові за розміром покарання і на підставі ст. 70 КК України склав їх шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 21 червня 2005 р. // ВВСУ. — 2006. — № 2. — С. 25–26.
У разі звільнення засудженого від покарання, призначеного за попереднім вироком, визначення остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України є помилковим
Ухвала спільного засідання Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України від 10 лютого 2006 р. // ВВСУ. — 2006. — № 4. — С. 20–21.
Резолютивна частіша обвинувального вироку повинна бути викладена чітко і ясно, щоб при його виконанні не виникало ніяких сумнівів щодо виду і розміру покарання, призначеного судом
Ухвала спільного засідання Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України від 7 жовтня 2005 р. // ВВСУ. — 2006. — № 4. — С. 22–23.
Коли особа, яку звільнено від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку у першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожен вирок виконується самостійно