Ухвала колегії суддів Судової палити у кримінальних справах Верховного Суду України від 18 квітня 2006 р. // ВВСУ. — 2006. — № 8. — С. 16–17.
Відповідно до ст. 70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Звільнення особи від покарання у зв’язку з амністією за один злочин і одночасне призначення покарання за іншим чинним законодавством не передбачено
Ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 20 червня 2006 р. // ВВСУ. — 2006. — № 10. — С. 13.
Коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який її засуджено до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань (ст. 70 КК України) не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 12 вересня 2006 р. — Судова практика у кримінальних справах // Кримінальне судочинство. — 2006. — Вип. 1–2. — С. 70–72.
При визначенні покарання за правилами ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднується невідбута його частина за попереднім вироком. При цьому суд повинен точно встановити невідбуту частину покарання й зазначити його вид і розмір у новому вироку
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 3 жовтня 2006 р. // ВВСУ. — 2007. — № 1. — С. 13.
Відповідно до ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 30 листопада 2006 р. // ВВСУ. — 2007. — № 3, — С. 12.
Відповідно до ст. 69 КК України призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за цей злочин, або перехід до іншого, більш м’якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
На порушення вимог ч. 1 ст. 70 КК України, призначаючи остаточне покарання за сукупністю злочинів, суд помилково поглинув менш суворим покарання більше суворе, яким є виправні роботи щодо арешту
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 30 листопада 2006 р. — Судова практика у кримінальних справах // Кримінальне судочинство. — 2007. — Вип. 1(3). — С. 23–24.
Вирок змінено, оскільки покарання за сукупністю злочинів засудженому визначено з недотриманням правил, передбачених у частинах 1–3 ст. 70 КК України
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24 травня 2005 р. — Судова практика у кримінальних справах // Кримінальне судочинство. — 2007. — Вип. 1(3). — С. 26–28.
Відповідно до ч. 4 ст. 81 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає цій особі покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 КК України
Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 14 листопада 2006 р. — Судова практика у кримінальних справах // Кримінальне судочинство. — 2007. — Вип. 1(3). — С. 28–29.
Відповідно до ч. 4 ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків мат бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком
Ухвала колегії суддів Судової питати у кримінальних справах Верховного Суду України від 30 листопада 2006 р. — Судова практика у кримінальних справах // Кримінальне судочинство. — 2007. — Вип. 1(3). — С. 30.
Якщо особа вчинила злочини, за один із яких її було засуджено до покарання із застосуванням ст. 75 КК України, а за інший — до покарання, що належить відбувати реально, застосування ч. 4 ст. 70 нього Кодексу є недопустимим. За таких умов кожен вирок виконується самостійно