Отже, М С. Таганцев в складених злочинах вбачав лише законодавче об’єднання декількох діянь в одній нормі і вважав, що підставою утворення цих деліктів є формальний момент — те, як законодавець сконструював норму права[84]. Про причини, які спонукають законодавця до конструювання таких специфічних складів, автор не говорить, однак, із його міркувань можна зробити висновок, що законодавець все ж таки вибірково підходить до об’єднання декількох злочинів в один і не механічно, спонтанно поєднує діяння, а обирає такі їх сполучення, які найчастіше зустрічаються в житті.
В наукових працях радянських криміналістів здійснювалися спроби пояснити наявність в законодавстві складених злочинів, виходячи із підвищеної суспільної небезпеки і широкої розповсюдженості деяких сполучень (поєднань) злочинних діянь, через що вони розглядаються законодавцем як один злочин[85]. Однак питання соціальної обумовленості кримінально-правових норм про відповідальність за такі діяння залишалося малодослідженим.
Як відомо, крім загальних закономірностей процесу криміналізації кожній групі (виду) злочинів притаманні і свої, обумовлені специфікою даної злочинної діяльності, особливі (індивідуальні) підстави криміналізації, керуючись якими законодавець і встановлює конкретні кримінально-правові заборони. Це стосується і складених злочинів, які визначаються відповідно з їх правовою природою.
В об’єктивній дійсності різні форми злочинної діяльності проявляються і складаються в певні сполучення і зв'язки, набуваючи усталеності і повторюваності саме в такому вигляді. Суспільна небезпечність таких «супутніх» одне одному діянь, природно, є підвищеною, тому що будучи пов'язаними між собою, вони порушують більше коло суспільних відносин, спричиняють більшу шкоду, ніж тоді, коли вчиняються кожне окремо. Типовість, розповсюдженість усталених сполучень декількох діянь, і, як наслідок цього, їх підвищену суспільну небезпечність, законодавець повинен врахувати і відобразити. А це можливо лише за умови, якщо особливості взаємодії цих діянь будуть адекватно закріплені у відповідній кримінально-правовій забороні.
Використовуючи своєрідні прийоми законодавчої техніки, синтезуючи ознаки декількох діянь, законодавець узагальнює їх, зводить в єдине ціле і отримує на цій підставі якісно нове складне утворення, з притаманною лише йому системою ознак і особливостей — складений злочин.
Таким чином, злочин є складеним не тільки через свою законодавчу конструкцію, «через особливу постанову закону», як вважав М.С. Таганцсв. а й через те, то поєднання декількох складів злочинів в один притаманне саме такому діянню. Закон відображає лише реальну дійсність, сутність і характер посягання.
Отже, на нашу думку, складений злочин за своєю соціальною сутністю є специфічною, складною за структурою, але єдиною за змістом злочинною поведінкою, яка має нові якості, порівняно із тими діяннями, що її утворюють, і характеризується більш високим ступенем суспільної небезпеки. Це і дозволяє законодавцю розглядати таку складну злочинну діяльність як одиничний складений злочин.
Наявність в КК складених злочинів свідчить не лише про різноманітність форм і прийомів законодавчої техніки, а й виступає наочним показником рівня розвитку кримінального законодавства, відповідності його потребам практики. Адже законодавець, формулюючи такі делікти, не просто має на меті пов'язати в єдине ціле комплекс діянь, які «супроводжують» одне одного в реальній дійсності і мають підвищену суспільну небезпечність в подібних сполученнях, а й прагне більш повно виразити характер і ступінь суспільної небезпеки всього вчиненого, дати йому максимально точну соціальну і юридичну характеристику. Ось чому тенденції до розширення кола складених злочинів в КК України, які зараз спостерігаються, не є випадковими і будуть зберігатися в подальшому[86].
Розглянемо ознаки складеного злочину.
Об'єктивні ознаки.
1. Багатооб'єктність (поліоб’єктність). Це діяння завжди посягає на два чи більше об’єкта кримінально-правової охорони. Перший з об’єктів в складеному злочині завжди є основним, превалює над другим, найбільш повно характеризує антисоціальну спрямованість і зміст злочину в цілому. Другий об'єкт виступає як додатковий, і, в сполученні з основним, визначає спрямованість діяння, спосіб, умови його вчинення, тобто виконує другорядну, допоміжну функцію.
Для більшості складених злочинів характерним є наявність одного основного і одного додаткового об’єктів, однак серед них є й такі, що спричиняють шкоду більшій кількості суспільних відносин. Зокрема, це хуліганство, пов’язане з опором представнику влади, якщо воно вчинене із застосуванням вогнепальної або холодної зброї (ч. 4 ст. 296 КК). Вказане діяння посягає не лише на громадський порядок (основний об’єкт), не тільки на авторитет органів влади (додатковий обов’язковий об’єкт), але і на охоронювані кримінальним законом відносини громадської безпеки (незаконне поводження зі зброєю).
84
Приблизно таким же чином природу складених злочинів пояснювала і Н.Ф. Кузнецова, вказуючи, що складені злочини це такі діяння, які складаються (звідси і назва — «складені») законодавцем із двох або більше злочинних діянь (Див.: Кузнецова Н.Ф. Вказ. праця. — С. 117).
85
Див., напр.: Фролов Е.А… Галиакбаров Р.Р. Множественность преступных деянии как институт советского уголовного права. Уч. пособие. — Свердловск, 1967. — С. 7; Галиакбаров Р.Р. Квалификация многосубъектных преступлений без признаков соучастия. — Хабаровск, 1987. — С. 26 та ін.
86
За нашими підрахунками в КК УРСР 1922 р. було передбачено 7, в КК УРСР 1927 р. — 18; в КК УРСР 1960 р. — 37 складених складів злочинів. Наразі в КК України 2001 р. їх кількість збільшилася до 59.