Практичне значення роботи полягає в тому, що вона сприятиме більш глибокому розумінню питань інституту множинності злочинів, урахуванню особливостей його кваліфікації та караності при розв’язанні конкретних кримінальних справ суддями, працівниками прокуратури, юстиції, органів внутрішніх справ, що впливатиме на підвищення ефективності практики застосування кримінального закону і зменшення кількості судових помилок. Робота буде корисною і для науковців, викладачів, аспірантів у цілях наступних досліджень в цьому напрямку, а також студентів юридичних навчальних закладів для поглибленого вивчення в учбовому процесі окремих питань кримінального права. Корисною вона буде і для всіх тих, хто цікавиться питаннями кримінального права та практикою його застосування.
Монографія завершується розділом, у якому наводяться постанови Пленуму Верховного Суду України, а також матеріали судової практики за конкретними кримінальними справами, у яких вищою судовою інстанцією нашої держави та іншими судами України загальної юрисдикції розглядалися питання, пов’язані з кваліфікацією повторності, сукупності та рецидиву злочинів, а також вирішувалися питання про призначення покарання за сукупністю злочинів та сукупністю вироків.
Автори висловлюють щиру вдячність за цінні зауваження, рекомендації і побажання, які сприяли вдосконаленню окремих положень роботи перед її публікацією, шановним рецензентам цієї монографії: доктору юридичних наук, професору, члену-кореспонденту Академії правових наук України, завідувачу сектором дослідження проблем запобігання злочинності Інституту вивчення проблем злочинності АПрН України, завідувачу кафедрою кримінології та кримінально-виконавчого права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Володимиру Васильовичу Голіні; доктору юридичних наук, професору кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Анатолію Хомичу Степанюку; доктору юридичних наук, професору, академіку Академії правових наук України, завідувачу лабораторією дослідження злочинності проти прав людини і громадянина Інституту вивчення проблем злочинності АПрН України Володимиру Павловичу Тихому.
Окрему вдячність за надану допомогу й сприяння у підготовці монографії до опублікування автори висловлюють доктору юридичних наук, професору, академіку Академії правових наук України, директору Інституту вивчення проблем злочинності АПрН України Юрію Васильовичу Бауліну.
Розділ 1. Поняття та види множинності злочинів
Вступ
Повторність, сукупність і рецидив злочинів, про які йдеться в Розділі VII Загальної частин КК України, є різновидами множинності злочинів.
Внаслідок реформування українського кримінального законодавства в КК України 2001 року інститут множинності злочинів вперше знайшов своє законодавче закріплення. До цього часу, в КК УРСР (України) 1922, 1927, 1960 років не тільки не використовувалась правова категорія «множинність», але також не було норм, які б визначали види множинності та вказували на її правові наслідки.
У чинному Кримінальному кодексі України 2001 р. так само немає визначення поняття «множинність злочинів», однак інститут множинності злочинів отримав в ньому достатньо повну правову регламентацію і наразі складається із комплексу норм. Одні з цих норм знаходяться у Розділу VII Загальній частині (статті 32–35 КК), який називається «Повторність, сукупність та рецидив злочинів». Як видно, вказані норми розташовані в межах генерального інституту кримінального права — злочину.