Свідки П. І. та П. П. показали, що після того, як вони почули дзвін розбитої шибки, П. А. вистрелив із рушниці, яка знаходилася поруч із балконом, і повідомив про це міліцію. За показаннями потерпілого К. О., вночі 8 березня брат — К. І. — повідомив, що його поранив із рушниці П. А. Крім того, 18 червня увечері П. А. намагався вбити його самого, завдавши два удари ножем, але йому вдалося втекти.
Згідно з висновками судово-медичних експертиз К. І. було заподіяно вогнепальне поранення правої половини обличчя, тобто тілесне ушкодження середньої тяжкості, а К. О. — проникне колото-різане поранення живота з ушкодженням шлунка і підшлункової залози, тобто тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння та колото-різане поранення правого плеча.
За свідченнями К. Н., приблизно о 22-й годині 18 червня вона й К. О. зустріли П. А., який наполягав на розмові з її чоловіком. Вона з дитиною пішла додому, а К. О, залишився, і через 20 хвилин їй стало відомо, що П. А. поранив його ножем. Свідок К. 0.1. показала, що ввечері 18 червня до неї прийшов К. О. і повідомив, що його поранив П. А. Із протоколу відтворення обстановки й обставин події за участю потерпілого К. О. видно, де і за яких обставин П. А. завдав йому ножові поранення.
Кваліфікуючи дії П. А. за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст.115 КК, суд не взяв до уваги, що кожний громадянин має конституційне право на недоторканність житла, а також на захист свого життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправного посягання. Як установлено у справі, потерпілий розбив шибку в квартирі, намагався влучити каменем у П. А. За таких обставин засуджений мав право захищати своє житло від протизаконних дій з боку потерпілого, але, умисно стріляючи в останнього з рушниці, обрав такий спосіб захисту, який не відповідав небезпечності посягання. Тому дії П. А. за цим епізодом необхідно перекваліфікувати з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 15, ст. 118 КК як замах на умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.
Оскільки за ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст.115 КК настає відповідальність за замах на умисне вбивство, вчинений особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком убивства, передбаченого статтями 116–118 цього Кодексу, а П. А. не є такою особою, його дії мають бути перекваліфіковані на ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст.115 КК як замах на умисне вбивство К. О. З урахуванням викладеного колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вирок судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області від 15 квітня 2002 р. щодо П. А. змінила. Його дії перекваліфіковано з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК на ч. 2 ст, 15. ст. 118 КК та з ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК[164].
Таким чином, якщо особа раніше вчинила умисне вбивство, відповідальність за яке передбачена статтями 116–118 КК України і знову вчинила умисне вбивство, її дії не можуть кваліфікуватися за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК, як повторне вбивство, тому що вказані злочини законодавець не визнає однорідними діяннями.
Неправильно були застосовані положення закону щодо повторності однорідних злочинів, яка передбачена ч. 2 ст. 307 і ч. 2 ст. 309 КК і в наступному випадку.
Вироком апеляційного суду Запорізької області У. засуджений за ч. 3 ст. 308, п. 6 ч. 2 ст. 115, 1 ст 185, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України за вчинення таких злочинів.
28 липня 2005 р. У, перебуваючи у будинку по вул. Ватутіна, з метою заволодіння наркотичними засобами вчинив напад на мешканку будинку О., повалив її на ліжко, а потім, обмотавши електричним дротом шию О., почав із застосуванням сили затягувати петлю і задушив її. Встановлено, що смерть потерпілої О. наступила від механічної асфіксії.
Після цього У. заволодів особливо небезпечним наркотичним засобом — опієм ацетильованим. Потім він вчинив крадіжку 5000 грн. та мобільного телефону («Нокіа-2100») вартістю 270 грн., які належали О.
29 липня 2005 р. У. в своєму будинку збув Є. медичний шприц, заповнений особливо небезпечним наркотичним засобом (опієм ацетильованим) об’ємом 2 мл. При виїзді у цей день з міста У. та Є. їх автомобіль було зупинено працівниками міліції і в ньому було знайдено: опій ацетильований вагою 2,044 г та 5,7 г сухої суміші, яка належить до особливо небезпечного наркотичного засобу — канабісу, який він зберігав без мети збуту.
Висновок суду про винність засудженого У. у вчиненні злочинів за обставин, зазначених у вироку, підтверджується сукупністю доказів, перевірених у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні та належно оцінених судом; висновками судово-медичної експертизи про те, що смерть О. настала внаслідок здавлювання її шиї петлею, що спричинило механічну асфіксію; висновками судово-хімічної експертизи про те, що рідина коричневого кольору, виявлена підчас огляду автомобіля «ЗАЗ-ОАЕ-ШОО», є розчином особливо небезпечного наркотичного засобу — ацетильованого опію (вагою 1,044 г).