В науковому обороті доктрини кримінального права категорію (поняття) множинності злочинів першим застосував О. М. Яковлев, який першим назвав й її ознаки та види[6]. Наразі щодо множинності злочинів в кримінально-правовій літературі можна зустріти велику кількість визначень.
Так, М.С. Таганцсв під множинністю злочинів розумів «сукупність або збіг декількох злочинних діянь, вчинених однією особою»[7]. Приблизно таким же чином, тобто через збіг декількох правопорушень в поведінці однієї й тієї самої особи, визначали множинність Є.А. Фролов, Р.Р. Галіакбаров, А.Ф Зелінськнй і Ф.Г. Бурчак[8]. На нашу думку, такий підхід невиправдано звужує поняття множинності і ототожнює її із сукупністю злочинів, хоча множинність є набагато ширшою за обсягом і включає у себе не тільки злочини, вчинені особою до засудження, а й будь-які злочини, скоєні після засудження.
МЛ. Бажанов вважав, що множинність злочинів має місце там, де однією особою або співучасниками вчинено два чи більше злочинних діянь, кожне з яких утворює ознаки самостійного складу злочину[9].
Подібними до цього є визначення Ю.О. Красикова, який вказує, що це є випадки, «коли винна особа одним чи декількома послідовно вчиненими діяннями виконує декілька складів злочинів»[10], та Л. Л. Круглікова. що характеризував множинність злочинів, як «вчинення особою декількох правопорушень, кожне з яких розцінюється кримінальним законодавством, як самостійний злочин»[11].
Вважаємо, що наведені визначення, в цілому правильно розкриваючи поняття множинності, все ж таки мають певні недоліки, бо не вказують всі суттєві ознаки множинності, зокрема, що всі злочини, які входять до її складу, повинні бути юридично значущими, зберігати свої юридичні властивості.
І.М. Тяжкова та Б.М. Леонтьев пишуть, що множинність злочинів — це вчинення однією особою двох чи більше злочинів, за які не спливли строки давності і не погашена судимість[12]. Справедливо вказуючи, що діяння, які входять до множинності, не повинні втратити свого кримінально-правового значення, ці автори також називають не всі ознаки, притаманні множинності, зокрема, не вказують, що кожне з діянь, вчинених особою, має передбачатись в КК як самостійний склад злочину.
Зустрічаються і більш розгорнуті визначення, автори яких роблять акцент на соціальних рисах цього поняття. Так, А.А. Магомедов зазначає, що «множинність злочинів — це узагальнююче соціально-правове поняття, основне призначення якого полягає в тому, щоб відобразити випадки вчинення особою декількох злочинів незалежно від того, чи притягався винний до кримінальної відповідальності одночасно за всі вчинені діяння, чи він був засуджений раніше за деякі з цих злочинів»[13].
Аналізуючи цю думку, можна зробити висновок, що автор в цілому правильно розуміє сутність множинності злочинів. Однак недоліком цього визначення є те, що юридичні ознаки поняття в ньому підміняються соціально-правовою характеристикою множинності злочинів та її значенням, що навряд чи доцільно робити у визначенні,
На нашу думку, під множинністю злочинів слід розуміти вчинення особою самостійно (або у співучасті) двох чи більше злочинних діянь, кожне з яких передбачене в Особливій частині КК як самостійний склад злочину, за умови, що кожне з цих діянь не втратило кримінально-правового значення і є відсутніми правові перешкоди для здійснення кримінального судочинства.
На підставі цього визначення можна виділити кількісні і якісні ознаки множинності злочинів.
1. Кількісною ознакою є те, що одна особа (чи група осіб) вчиняє не менше двох злочинних діянь.
2. До якісних ознак належить: а) передбаченість кожного з цих діянь в якості окремого (самостійного) складу злочину; б) ці діяння є юридично значущими; в) немає перешкод для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ці діяння.
Розглянемо вказані ознаки більш детально.
Кількісна ознака множинності.
Вчинення однією особою (чи групою осіб) двох чи більше злочинних діянь означає, що це можуть бути як закінчені, так і незакінчені злочини (наприклад, готування чи замах на злочин).
Особа може вчинити ці злочини самостійно або у співучасті з іншою особою, в якості виконавця, співвиконавця, організатора, підбурювача чи пособника.
6
Див.: Яковлев А.М Совокупность преступлений, повторность и рецидив по советскому уголовному праву // Сов. государство и право. — 1956. — № 10. — С. 48–55.
7
Див.: Таганцев Н.С. Русское уголовное право. Лекции. Часть Общая. — Т. I. — М.: Наука, 1994. — С. 300.
8
Див.: Фролов Е.А., Галиакбаров Р.Р. Множественность преступных деяний как институт советского уголовного права. Уч. пособие. — Свердловск. 1967. — С. 8; Зелинский А.Ф. Квалификация повторных преступлений: Уч. пособие. — Волгоград, 1976. — С. 8; Бурчак Ф.Г. Квалификация преступлений. — К.: Политиздат Украины, 1983. — С. 123.
9
Див.: Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины. — X.: Право, 2000. — С. 5.
10
Див.: Красиков Ю.А. Множественность преступлений (понятие, виды, наказуемость). Уч. пособие. — М., 1988. — С. 6.
11
Див.: Уголовное право России Часгь общая / Под ред. Кругликова Л.Л. — М., 1999. — С. 314.
12
Див.: Курс уголовного права. Общая часть. Т. 1 / Под ред. Н.Ф Кузнецовой, И.М. Тяжковой. — М.: Зерцало, 1999. — С. 497.