На думку Р.Р. Галіакбарова і Є.О. Фролова, «одиничні злочини — це такі суспільно небезпечні діяння, які будучи внутрішньо пов’язані між собою мотивами та метою поведінки суб’єктів порівняно часто, саме в такому сполученні зустрічаються в реальній дійсності і в силу типового об’єктивного і суб’єктивного зв’язку між ними виділяються законом в один склад злочину»[28].
Вочевидь, що всі наведені тут визначення майже подібні між собою, і враховують не тільки юридичний критерій, але і соціальну обумовленість діяння.
Таким чином, вважаємо, що у визначенні одиничного злочину повинні бути враховані обидва критерії. Виходячи з цього, під одиничним злочином слід розуміти суспільно небезпечне діяння, яке має взаємопов'язані об'єктивні та суб'єктивні ознаки, що мають місце в об'єктивній дійсності саме в такому сполученні, містить ознаки одного складу злочину і кваліфікується за однією і тією самою статтею чи частиною статті Особливої частини КК.
1.3. Види одиничних злочинів
1.3.1. Прості та складні одиничні злочини
Одиничні злочини не є однаковими, а тому виникає необхідність в їх класифікації. Про значення класифікації дуже влучно висловлювався С.В. Познишев, зазначивши, що вона є «першим і надзвичайно важливим кроком, який повинен зробити дослідник будь-якої широкої та різноманітної групи явищ. Як метод вивчення, класифікація має подвійне значення для наукового дослідження: із зовнішнього боку, це захід, що вносить у вивчення систему і порядок, а із внутрішнього боку, це захід, що зумовлює повноту і правильність висновків вивчення»[29].
Як відомо, класифікувати факти, предмети, явища означає розподілити їх на окремі групи, класи, категорії відповідно схожості між ними та використовуючи для нього будь-яку їх спільну ознаку (підставу, критерій для класифікації').
Класифікація (розподілення) злочинів, як і будь-яка інша наукова класифікація, повинна базуватись на визначених формально-логічних правилах. Ці правила вимагають, щоб: а) розподілення здійснювалось лише за одною чіткою підставою; б) обсяг членів класифікації дорівнював у своїй сумі обсягу поняття (явища), що класифікується, і члени розподілення при цьому взаємно виключали один одного; в) класифікація була послідовною і безперервною, тобто від родового поняття слід переходити до видових понять одного й того самого рівня[30].
При обранні критеріїв (підстав) для класифікації необхідно звертати увагу на те, щоб вони не виходили за межі дослідження, відповідали особливостям об'єкта, мали відносну стабільність і не суперечили один одному[31]. Тільки за умови дотримання вказаних правил класифікація буде істинною за змістом і правильною за зовнішньою будовою.
На підставі визначення поняття злочину, яке надасться в ч. 1 ст. 11 КК, неможливо зробити висновок про види одиничних злочинів. Це питання намагається вирішити наука кримінального права.
Вивчення наукової літератури свідчить, що при класифікації одиничних злочинів майже всі науковці одностайно поділяють їх на дві групи — прості і складні (або ускладнені), і підставою такого розподілу обирають законодавчу конструкцію складу злочину[32]. Наприклад, Т.Е. Караєв, виділяючи злочини із простим складом і злочини зі складним складом, підкреслював, що підставою його класифікації є особливість структури складу, тобто спосіб описування в законі ознак злочину[33].
А.Н. Трайнін зазначав, що особливість складних складів полягає в тому, що словесне вираження в них законодавчої думки ускладнене низкою привхідних моментів. Таке ускладнення може стосуватися як окремих ознак, що характеризують той чи інший елемент злочину (об’єкт, об’єктивну і суб’єктивну сторони), так і всього складу в цілому. В останньому випадку складний склад злочину законодавець формулює шляхом об’єднання декількох простих складів злочинів, які при цьому втрачають своє самостійне значення і виступають як складові частини одного єдиного складного делікту[34].
Із цим твердженням, в принципі, можна погодитись, бо у склад злочину законодавець включає лише ті ознаки, які в своїй сукупності характеризують сутність діяння даного виду, свідчать про характер і ступінь його суспільної небезпеки. Конструкція кожного складу злочину за системним, кількісним і змістовним параметрами завжди відповідає конкретному діянню. Звідси логічним є те, що простому за конструкцією складу відповідає простий за змістом одиничний злочин, а складному складу — складний одиничний злочин.
28
Див… Уголовное право Российской Федерации. Общая часть: Учебник для студентов вузов / Под ред. Р.Р. Галиакбарова. — Саратов, 1997. — С. 108.
31
Див.: Костарева Т.А. Квалифицирующие обстоятельства в уголовном праве. — Ярославль, 1993. — С. 93.
32
Див., напр.: Криволапов Г.Г. Множественность преступлений (неоднократность, совокупность рецидив): Лекция. М., 1997. С. 6; Наумов А.В. Российское уголовное право. Общая часть, Курс лекций. — М., 1997. — С. 316.