Автори спеціальних досліджень легко встановлюють зв’язок цілої низки образів, ситуацій та інших елементів розповіді в «Мобі Дікові» з традиціями американського морського фольклору. Особливо легко й чітко фольклорний вплив простежується в тих частинах книжки, які пов’язані з полюванням на китів і самими китами. Образ кита в людській свідомості, якості, що ними люди наділяли кита в різні часи й за різних обставин, — усе це було для Мелвілла надзвичайно важливим. Недарма він почав роман із досить-таки своєрідної добірки цитат про китів. Поряд із посиланнями на знаменитих істориків, біологів та мандрівників, читач знайде тут витяги з Біблії, з Лукіана, Рабле, Шекспіра, Мілтона, Готорна, з розповідей невідомих матросів, шинкарів, відчайдухів-шкіперів, а також із якихось таємничих авторів, скоріш за все вигаданих самим Мелвіллом.
Кити в «Мобі Дікові» не тільки біологічні організми, що живуть у морях і океанах, але одночасно й витвір людської свідомості.Недарма письменник класифікує їх за принципами класифікації книжок: ін-фоліо, ін-кварто, ін-октаво та ін. І книжки, й кити постають перед людиною як продукти людського духу.
Мелвіллові кити живуть двома життями. Одне минає в океанських глибинах, друге — в просторах людської свідомості. Перше описане за допомогою природничої історії, біологічної та промислової анатомії, спостережень над звичками й поведінкою китів. Друге проходить перед нами в оточенні філософських, моральних і психологічних категорій. Кит у океані матеріальний. Його можна й треба загарпунити, вбити, оббілувати. Кит у людській свідомості має значення символу й емблеми. І властивості його зовсім інакші.
Вся цетологія в «Мобі Дікові» веде до Білого Кита, зовсім не дотичного до біології чи промислу. Його природна стихія — філософія. Його друге життя — життя в людській свідомості — багато важливіше за перше, матеріальне.
Хоч сюжет «Мобі Діка» побудований як історія китобійного рейсу в далекі простори Атлантичного й Тихого океанів, головним об’єктом авторової уваги лишається сучасна авторові Америка. Подібно до багатьох своїх сучасників, товаришів по перу, Мелвілл гостро відчував дисонанси в громадському й політичному житті своєї батьківщини. Сполучені Штати розвивалися швидко, інтенсивно, але самий напрям розвитку не збігався з накресленнями «батьків американської демократії». Ідеали й далі залишались ідеалами, не втілюючись на практиці. В економічному житті, як і раніш, панівним принципом була майнова нерівність, у суспільній моралі — зажерливість, у політиці панувала безпринципність, демагогія й корупція. В результаті «вільне й щасливе життя для кожної людини», в ім’я якого вмирали солдати американської революції, виявлялося пустим звуком, а знаменита американська демократія — фікцією.
Серед американських романтиків Мелвілл був, мабуть, найбільшим песимістом. Фенімор Купер — один з найгостріших критиків буржуазної Америки — цілком усвідомлював розходження між ідеалом і дійсністю. Але він вірив, що суспільне зло в житті Сполучених Штатів — минуще й нетривале. Йому здавалося, що американська демократія у своєму розвитку тимчасово відхилилась від нормального шляху, але неодмінно вернеться на нього в майбутньому. Мелвілл дивився глибше, ніж Купер. Він був переконаний, що тогочасний стан американської демократії — природний результат історичного розвитку, що соціальне зло закладене в самих основах американського суспільного життя. На думку Купера, дальший поступ мав привести Америку до зцілення, на думку Мелвілла — до катастрофи.
Соціальне й політичне життя Сполучених Штатів дістало в «Мобі Дікові» широке, хоча й не пряме відображення. Мелвілла цікавили не стільки конкретні події й факти, скільки загальні закони та моральні принципи, що керують людською долею або, точніше, долею американців. У численних авторських відступах, у потоці образних асоціацій, що виникають з будь-якого, часто випадкового приводу, автор досліджує проблему бідності й багатства, співвідношення між свободою волі та економічним примусом і, нарешті, приходить до досить сміливого висновку про те, що власність — це першопричина будь-якої залежності людини.
Мелвілл говорить про все це в ході змалювання різних деталей китобійного промислу, але джерела його думки, матеріал, на якому він будує свої широкі узагальнення, явно лежать за межами роману. Письменник спирається на багато аспектів американської дійсності, на результат багаторічних спостережень.
Одна з особливостей «Мобі Діка» полягає в тому, що ця книжка великою мірою звернена до майбутнього. Автор вивчає сучасність не тільки для того, щоб відтворити її в художніх образах. Головна його мета — на основі досліджень сьогоднішньої Америки передректи її завтрашній день. Іноді він навіть звертається до вчорашнього дня, але з тією ж метою: виявити напрям моральної еволюції американського суспільства, щоб визначити, до чого ця еволюція може прийти в майбутньому.
Не всі прогнози Мелвілла виявилися точними. Але деякі вражають своєю проникливістю. Мелвілл зумів розгледіти в сучасній йому дійсності зародки явищ, які розвинулись на повну силу лише через кілька десятиріч. Дивовижно, що Мелвіллові вдалися несхибні прогнози в найскладніших сферах, там, де взаємодіють економіка й мораль, політика, філософія й психологія.
Передбачення Мелвілла здебільшого вбрані в форму складних, багатозначних символів. Так, наприклад, образ корабля під зоряно-смутастим прапором, на борту якого зібралася різноплемінна команда, окрім свого основного вмісту, має ще кілька символічних значень. Одне з них — Америка, що пливе по незвіданих водах історії до невідомої гавані. Куди вона пливе? Чи судилось їй допливти, чи, може, вона загине, кермована нерозумною волею? Всі ці питання тривожили Мелвілла. Він шукав відповіді на них, пробуючи з'ясувати, які сили, інтереси, прагнення спрямовують життя американського суспільства. Як завжди, його інтерес мав абстрактно-етичний ухил.
Америка часів Мелвілла ще не досягла високого ступеня національної єдності. То була країна, в якій співіснували різні економічні устрої, різні моральні системи, різноманітні політичні ідеї. Внутрішні суперечності ставали що день, то гострішими. Компроміси, на яких будувався мирний добробут державного життя, діставалися чимраз дорожчою ціною. Ніхто, звичайно, ще не знав, що через десять років почнеться Громадянська війна, але передчуття катастрофи пронизувало духовну атмосферу країни.
Поняття «Америка» не було в свідомості Мелвілла всеосяжним. Говорячи про Америку, вів думав насамперед про Нову Англію. Це природно. Нова Англія була гегемоном. Вона задавала тон у багатьох сферах національного життя й особливо в економіці. Саме ця група штатів першою стала на шлях промислово-капіталістичного розвитку. Доля нації багато в чому залежала від того, що подумають чи зроблять жителі Массачусетсу або Нью-Гемпшіру. Звідси посилений інтерес Мелвілла до новоанглійських інституцій, звичаїв, новоанглійського характеру.
З самого початку Мелвілл віддав долю «Пеквода» в руки трьох новоанглійських квакерів: власника корабля Білдеда, капітана Ахава і його старшого помічника Старбака. Від них залежить напрям, успіх і мета плавання. Кожен з них уособлює певну епоху в моральному розвитку Нової Англії.