Бенкет у Лисянці
Смеркалося. Із ЛисянкиКругом засвітило:Ото Гонта з ЗалізнякомЛюльки закурили.Страшно, страшно закурили!І в пеклі не вміютьОтак курить. Гнилий ТікичКров'ю червонієШляхетською, жидівською;А над ним палаютьІ хатина, і будинок;Мов доля караєВельможного й неможного.А серед базаруСтоїть Гонта з Залізняком,Кричать: «Ляхам кари!Кари ляхам, щоб каялись!»І діти карають.Стогнуть, плачуть; один просить,Другий проклинає;Той молиться, сповідаєГріхи перед братом,Уже вбитим. Не милують,Карають, завзяті.Як смерть люта, не вважаютьНа літа, на вродуШляхтяночки й жидівочки.Тече кров у воду.Ні каліка, ані старий,Ні мала дитинаНе остались – не вблагалиЛихої години.Всі полягли, всі покотом;Ні душі живоїШляхетської й жидівської.А пожар удвоєРозгорівся, розпалавсяДо самої хмари.А Галайда, знай, гукає:«Кари ляхам, кари!»Мов скажений, мертвих ріже,Мертвих віша, палить.«Дайте ляха, дайте жида!Мало мені, мало!Дайте ляха, дайте кровіНаточить з поганих!Крові море… мало моря…Оксано! Оксано!Де ти?» – крикне й сховаєтьсяВ полум'ї, в пожарі.А тим часом гайдамакиСтоли вздовж базаруПоставили, несуть страву,Де що запопали,Щоб засвітла повечерять.«Гуляй!» – загукали.Вечеряють, а кругом їхПекло червоніє.У полум'ї, повішаніНа кроквах, чорніютьПанські трупи. Горять кроквиІ падають з ними.«Пийте, діти! пийте, лийте!З панами такими,Може, ще раз зострінемось,Ще раз погуляєм».І поставець одним духомЗалізняк черкає.«За прокляті ваші трупи,За душі проклятіЩе раз вип'ю!Пийте, діти!Вип'єм, Гонто, брате!Вип'єм, друже, погуляємУкупочці, в парі.А де ж Волох?Заспівай лишНам, старий кобзарю!Не про дідів, бо незгіршеИ ми ляхів караєм;Не про лихо, бо ми йогоНе знали й не знаєм.Веселої утни, старче,Щоб земля ломилась, —Про вдовицю-молодицю,Як вона журилась».
(Кобзар грає й приспівує.)
Од села до селаТанці та музики:Курку, яйця продала —Маю черевики.Од села до селаБуду танцювати:Ні корови, ні вола —Осталася хата.Я оддам, я продамКумові хатину,Я куплю, я зроблюЯточку під тином;Торгувать, шинкуватьБуду чарочками,Танцювать та гулятьТаки з паробками.Ох ви, дітки мої,Мої голуб'ята,Не журіться, подивіться,Як танцює мати.Сама в найми піду,Діток в школу оддам,А червоним черевичкамТаки дам, таки дам!
«Добре! добре! Ну, до танців,До танців, кобзарю!»Сліпий вшкварив – навприсядкиПішли по базару.Земля гнеться. «Нумо, Гонто!»«Нум, брате Максиме!Ушкваримо, мій голубе,Поки не загинем!»
«Не дивуйтеся, дівчата,Що я обідрався;Бо мій батько робив гладко,То й я в його вдався».
«Добре, брате, єй же богу!»«Ану ти, Максиме!»«Постривай лиш!»«Отак чини, як я чиню:Люби дочку абичию —Хоч попову, хоч дякову,Хоч хорошу мужикову».