Всі танцюють, а ГалайдаНе чує, не бачить.Сидить собі кінець стола,Тяжко-важко плаче,Як дитина. Чого б, бачся?В червонім жупані,У золоті, слава є,Та нема Оксани;Ні з ким долю поділити,Ні з ким заспівати;Один, один сиротоюМусить пропадати.А того, того й не знає,Що його ОксанаПо тім боці за ТікичемВ будинку з панами,З тими самими ляхами,Що замордувалиїї батька. Недолюди,Тепер заховалисьЗа мурами та дивитесь,Як жиди конають,Брати ваші! А ОксанаВ вікно поглядаєНа Лисянку засвічену.«Де то мій Ярема?» —Сама думає. Не знає,Що він коло неї,У Лисянці, не в свитині —В червонім жупані,Сидить один та думає:«Де моя Оксана?Де вона, моя голубкаПриборкана, плаче?»Тяжко йому.А із яру В киреї козачійХтось крадеться.«Хто ти такий?»Галайда питає.«Я посланець пана Ґонти.Нехай погуляє,Я підожду».«Ні, не діждеш,Жидівська собако!»«Ховай Боже, який я жид!Бачиш? Гайдамака!Ось копійка… подивися…Хіба ти не знаєш?»«Знаю, знаю», – і свяченийЗ халяви виймає.«Признавайсь, проклятий жиде,Де моя Оксана?»Та й замахнувсь.«Ховай Боже!..В будинку… з панами…Вся в золоті…»«Виручай же!Виручай, проклятий!»«Добре, добре…Які ж бо ви,Яремо, завзяті!Іду зараз і виручу:Гроші мур ламають.Скажу ляхам – замість Папа…»«Добре, добре! Знаю.
Іди швидче!»«Зараз, зараз!Ґонту забавляйтеЗ півупруга, а там нехай.Ідіть же гуляйте…Куди везти?»«У Лебедин!У Лебедин – чуєш?»«Чую, чую».І ГалайдаЗ Гонтою танцює.А Залізняк бере кобзу:«Потанцюй, кобзарю,Я заграю».Навприсядки Сліпий по базаруОддирає постолами,Додає словами:
«На городі постернак, постернак;Чи я ж тобі не козак, не козак?Чи я ж тебе не люблю, не люблю?Чи я ж тобі черевичків не куплю?Куплю, куплю, чорнобрива,Куплю, куплю того дива.Буду серце, ходить,Буду серце, любить.
Ой гоп, гопака!Полюбила козака,Та рудого, та старого —Лиха доля така,Іди ж, доле, за журбою,А ти, старий, за водою,А я – так до шинку.Вип'ю чарку, вип'ю другу,Вип'ю третю на потугу,П'яту, шосту, та й кінець.Пішла баба у танець,А за нею горобець,Викрутасом-вихилясом…Молодець горобець!Старий рудий бабу кличе,А та йому дулі тиче:«Оженився, сатано, —Заробляй же на пшоно;Треба діток годувать,Треба діток одягать.А я буду добувать,А ти, старий, не гріши,Та в запічку колиши,Та мовчи, не диши».Як була я молодою преподобницею,Повісила хвартушину над віконницею;Хто йде – не мине,То кивне, то моргне.А я шовком вишиваю,В кватирочку виглядаю:«Семени, Івани,Надівайте жупани,Та ходімо погуляймо,Та сядемо заспіваймо».
Заганяйте квочку в бочку,А курчата в вершу
І…гу!Загнув батько дугуТягне мати супоню;«А ти зав'яжи, доню».«Чи ще? чи годі?»«Ще, Ще! Хоч погану!Самі ноги носять».«Ой сип сирівецьТа криши опеньки:Дід та баба,То й до ладу —Обоє раденькі.Ой сип сирівецьТа криши петрушку:Ой сип сирівецьТа накриши хріну:Ой сип воду, водуТа пошукай броду, броду…»
«Годі! годі! – кричить Гонта,Годі, погасає.Світла, діти!..А де Лейба?Ще його немає?Найти його та повісить.Петелька свиняча!Гайда, діти! ПогасаєКаганець козачий».А Галайда:«Отамане!Погуляймо, батьку!Дивись – горить; на базаріІ видко, і гладко.Потанцюєм.Грай, кобзарю!»«Не хочу гуляти!Огню, діти! дьогтю, клоччя!Давайте гармати;В потайники пустіть огонь!Думають, жартую!»Заревіли гайдамаки:«Добре, батьку! Чуєм!»Через греблю повалили,Гукають, співають.А Галайда кричить:«Батьку!Стійте!., пропадаю!Постривайте, не вбивайте:Там моя Оксана.Годиночку батьки мої!Я її достану!»«Добре, добре!.. Залізняче,Гукни, щоб палили.Препод обиться з ляхами…А ти, сизокрилий,Найдеш іншу».Оглянувся – Галайди немає.Ревуть гори – і будинокЗ ляхами гуляєКоло хмари. Що осталось,Пеклом запалало…«Де Галайда?» – Максим кличе.І сліду нестало…Поки хлоп'ята танцювали,Ярема з Лейбою прокралисьАж у будинок, в самий льох;Оксану вихопив чуть живуЯрема з льоху та й полинувУ Лебедин…