- Батько? — вигукнув Герман. — Це ти, батьку?
Йому відповіло тихе бурчання. Антон Шиллінг, двірник, п’яним ніколи не був дуже красномовним.
Герман відчинив двері. Страх паралізував його. Це був не його батько.
Вроцлав
Субота, 5 квітня 1913 року,
опів на сьому вечора
Поліційний асесор Пауль Вихладіл уже пів року очолював відділ по боротьбі зі злочинами у сфері публічної моралі президії поліції Бреслау. Він не був ні надто розумним, ні надто сумлінним, а також не вмів дотримуватися міри у вживанні міцних напоїв. Проте він умів роздувати навіть найменші успіхи, завдяки чому користувався дуже хорошою репутацією у нового президента поліції Генріха фон Оппена. Відділ III б був зіницею ока цього суворого мораліста й пихатого аристократа. Він цінував "великого Пауля" — так він ніжно називав свого підлеглого — і розповідав усім про свій великий успіх у 1900 році. Тоді Вихладіл виявив, що один із найвидатніших венерологів Європи, професор Університету Бреслау Альберт Нейссер у пошуках сироватки проти сифілісу заражав цією хворобою повій, у тому числі неповнолітніх дівчат, не повідомивши їм ні слова про свій експеримент. Вибухнув скандал, гримів прусський парламент, діяльність Нейссера порівнювали з жорстокими вівісекціями, а антисеміти потирали руки, показкючи кожному свідоцтво про народження лікаря з його єврейським походженням. Той упокорився, заплатив величезний штраф і компенсацію своїм пацієнткам, а потім назавжди зненавидів Вихладіла. Останньому ж було байдуже, особливо тому, що колишній президент поліції Пауль Бієнко підвищив його в 1911 році та нагородив грошовою винагородою за видатні досягнення в розслідуванні. Новоспечений поліцейський асесор мріяв про посаду начальника відділу III б, тобто відділу по боротьбі зі злочинами в сфері публічної моралі. Тому він не зупинявся на досягнутому, продовжував ефективно працювати, хоча – як стверджували зловмисники – наробив більше галасу про власну роботу, ніж щось зробив насправді. Була у нього ще одна хороша риса – він лояльно ставився до своїх колег і до підлеглих, як лев захищав їх перед начальством і прикривав їхні зловживання. Це не коштувало йому особливих зусиль, бо він був їхнім начальником лише півроку, самі вони не завдавали великого клопоту, до того ж їх було небагато — усього четверо: секретар поліції Вернер Хойсс, помічники поліції Вільгельм Клекер, Людвіг фон Раннеман і найменший стажем поліцейський вахмістр Ебергард Мок.
Усі вони, окрім фон Раннемана, сиділи зараз перед своїм начальником у його кабінеті на Шубрюкке, 49 і не вірили своїм вухам. Вихладіл сказав їм ні більше, ні менше, як те, що він вирішив краще зміцнити свою команду, а методом, який зв’яже їх у тісну групу, будуть спільні еротичні розваги.
– Як довго я маю вас умовляти? Ви педики чи що? — сказав він, насолоджуючись подивом, який викликала його пропозиція. — Ви всі молоді, і ви теж, Клеккере, хоча вам уже близько сорока. І ніхто з вас не одружений, включно з нашим "гером Фон", який сьогодні вже закінчив роботу і точно сидить на черговому абонементному концерті. Ви заслуговуєте на щось від життя, чи не так? Сьогодні теплий суботній вечір, усі з президії вже розійшлися. – Він перевів подих. – Повторюю, в нашій камері є чотири бажаючі красиві дівчинки. Старий Матушевський щойно дав їм таз і два відра гарячої води. Вони помились і чекають. Матушевський не промовить ні слова, відчинить нам камеру і піде на подвір’я викурити сигару. Старий тут такого не бачив. Ну, хлопці, хто з вас перший хоче? А може, все відразу, га? Місця в камері достатньо. О, одне застереження: я буду останнім, а Дора моя. Інші дівчата ваші. Так чого ви стоїте? Списи в руки і до роботи! Як хто боїться, надіньте шапочку!
Він розреготався і поклав на стіл три презервативи. Його кругле червоне обличчя мало не вибухнуло від утіхи. Високо закручені й почорнені від шуваксу вуса, що були єдиним наявним волоссям на голові, шельмовськи щетинилися.
Поліцейські мовчали і недовірливо дивилися один на одного.
- Як воно було? - Начальник підняв своє масивне тіло з-за столу, засукав рукави й потер руки, наче перед роботою. – Unus pro omnibus, omnes pro uni[9]! Гаразд, Мок? Висловлюйся, чоловіче, майбутній доктор філософії!