Ця неформальна група з восьми осіб була дуже елітарною. Доступ до неї мали лише ті, чиє членство було прийнято шляхом акламації[19]. Активність клубу виявлялася у реагуванні на нові ситуації та явища, які могли загрожувати його членам. Протягом двадцяти років вони фактично стежили за тим, щоб у столиці Сілезії не відбувалося нічого такого, що суперечило б їхнім інтересам. Перші десять років своєї діяльності ця організація мала назву "Клуб на Пташиних Лугах" за назвою вулиці Фоґельвайде, де під номером 16 була вілла одного з її членів, казково багатого купця Макса Цейсіга. Коли Цейсіг рік тому розпочав розширення будинку та через незгоду вийшов із членства в організації, він переїхав на Цвінгерштрассе до будівлі басейну та змінив назву на "Цвінгер-клуб", від назви вулиці де була розташована його нинішня штаб-квартира.
Того вівторка засідання Цвінгер-клубу було надзвичайним, тому що воно не відбулося, як зазвичай, у четвер і тому, що спеціальним гостем був полковник Вальтер Ніколаі, командувач відділу IIIb Великого генерального штабу. Він перебував у Бреслау вже кілька днів і мав виїхати до Берліна цього вівторка, але п’ять трупів у Залі Сторіччя повністю змінили його плани.
Тепер він сидів непорушно на почесному місці за столом і, з’ївши шматок соте з оленини, насолоджувався вином Château Léoville та ароматною сигаретою Roth-Händle. Однак до цього моменту жодні серйозні теми не обговорювалися. Товариство небагато їло і пило, тому що душевна тупість, викликана надлишком їжі, була б небажаною в цій напруженій ситуації, в якій опинилося місто після ранкових подій у Залі Сторіччя. Тож обговорювали різні нейтральні теми та жартували. Часто западала тривожна тиша. Усі чекали, що скаже глава імперської розвідки.
– Шановна пані та шановні панове. - Полковник Ніколаі загасив цигарку й обвів поглядом зібрання. – Я приїхав до Бреслау, щоб ознайомитися з настроями перед відкриттям Зали Сторіччя. Я маю доповісти Його Імператорській Величності про свої спостереження. Ви, звичайно, знаєте, що імператор також послав інших спостерігачів, які, на жаль, не звітують мені. Я знаю, хто вони, але я не маю над ними влади і не знаю, яким буде їх звіт: сприятливим для Бреслау чи ні. Одне можна сказати точно. Імператор, ознайомившись з усіма звітами про Залу Сторіччя, вирішить, чи привітати його відкриття своєю присутністю.
– І яким буде ваш звіт, полковник? – прямо спитав Преторіус фон Ріхтгофен-Богуславітц, один із найбільших землевласників в околицях Бреслау та політик Німецької народної партії.
- Незмінно сприятливим до міста - відповів Ніколаі. – Але інші можуть винюхати якісь недоліки.
– Ми робимо все можливе в організаційних і художніх питаннях. - Обербургомістр Пауль Маттінг неспокійно совався на кам'яній лавці, і його сюртук натягувався на величезний живіт. – Ми готуємо виставу, написану спеціально для цієї нагоди Нобелівським лауреатом, почесним доктором Оксфордського університету Гергартом Гауптманом! Режисер – один із найвідоміших німецьких художників Макс Рейнхардт! Ніякої тривожної інформації про небажання Його Імператорської Величності відвідати церемонію відкриття ми не отримували.
- Навпаки», — сказав Пауль Шоттлендер, багатий чоловік і філантроп. – Нещодавно Його Імператорська Величність дав мені аудієнцію, під час якої я подарував йому спеціальний човен зі скляним дном, який я профінансував для німецької дослідницької станції в Істрії. Тоді імператор зволив висловити свою добру думку про культурне життя нашої сілезької столиці.
– Більше того, - цього разу на цей раз голос взяв секретар генерального каноніка отець доктор Едмунд Халібовський, який представляв ієрархію Католицької Церкви на засіданнях Цвінгер-клубу. - Автор дослідження, професор Зоммер, дуже тепло пише про Бреслау, а особливо про Академічну увертюру, присвячену – тут священик подивився на Ніколаі – нашій Alma Mater. А професор Зоммер, так би мовити, придворний музичний критик. Я не вірю, що він хвалить наше місто всупереч імператорові.
Запала тиша. Усі нервово ворушилися на лавках. Складалося враження, що вони запевняють один одного в прихильності до імператора, але насправді ніхто в це не вірив. Доктор Шарлотта Блох фон Бекессі, представниця масонської ложі Хорус, зняла капелюх і поправила зачіску.
– Якщо імператор відмовиться від свого патронату над відкриттям Зали Сторіччя і над усією виставкою, це буде дуже погано, — сказала вона мелодійним голосом. – Заможні аристократи негайно знімуть з виставки свої родові реліквії. - Вона подивилася на Преторіуса фон Ріхтгофен-Богуславіца, який підтвердив це кивком. – А це означає менше відвідувачів. Менше відвідувачів означає фінансовий крах міста, а то й тінь банкрутства. Хіба не можна було б, полковнику Ніколаі, переконати певну прекрасну особу, до якої імператор, як ми всі знаємо, має велику слабкість, отримати остаточну заяву про вшанування нас присутністю Його Імператорської Величності?
19
Аклама́ція — прийняття або відхилення зборами якоїсь пропозиції без підрахунку голосів — лише за реакцією учасників зборів, вираженою вигуками, репліками тощо.