- Але нащо?
– Мені зараз не хочеться говорити! Давай! Я тобі нагорі скажу!
Обидва робітники піднялися по драбині - Вайс піднімався першим як головнокомандуючий цією операцією, Штайнке, піднімаючись за ним, тягнув за собою міцну балку завдовжки майже чотири кроки. Його завдання полегшувалося тим, що на балці був зав’язаний суцільним вузлом товстий корабельний канат, вільний кінець якого Штайнке обмотав собі на талії. Таким чином, руки він мав вільні. Він спокійно піднімався за колегою, а балка стукала об залізні щаблі.
Незабаром вони були на балконі. Переляканий поліцейський стояв блідий, як полотно. Чорне, спітніле волосся спадало йому на чоло. Його штани були засмальцьовані від бруду. Під пахвами його сорочки розповзалися темні плями. Він весь трусився.
– Як ти мене звідси витягнеш? – цокотів він зубами.
– Ви сядете на цій балці, – відповів Вайс. — Як дитина на гойдалці. Ми прив’яжемо вас до нього, і я потихеньку його опускаю. Однією рукою він тримається за мотузку, а іншою за драбину. І ви також прив'язані. Потрійне тримання, гер. Вставлю мотузку в цей шків, і буде нормальний важіль. І ви їдете вниз. А ми з приятелем тримаємо його тут і потихеньку спускаємо. Вам навіть не потрібно рухати ногами. Так що? Це підходить, майне гер?
— Підходить, — пробурмотів поліцейський.
- Мене це теж влаштовує, пане владо, — сказав Стейнке. - Але за сім марок.
Поліцейський не відповів. Його обличчя почервоніло. Проте, всупереч побоюванням робітників, він на них не розсердився. Робітник уважно оглянув балку й мотузку, яка закінчувалася петлею. Він обережно взяв її в руку і підійшов до важеля та гака. Він обвів колесо підйомника мотузкою. Підійшло ідеально. Зачепив петлю на гачок. І тоді він це побачив. Мотузка в цьому місці була червона – від важеля до гака. Це через пігмент під назвою мініа.
– Де ти взяв цю балку та мотузку? - запитав Мок.
– Сьогодні вранці ми знайшли їх серед стільців.
– Ще до приїзду поліції?
- Так.
– Ти говорив їм про це?
– Ні, ніхто не питав. Ми прийшли на роботу. Сторож Хайне був тут посередині й дивився на цих хлопців. На роботу приходили й інші. А потім приїхала поліція, всіх розігнали, тільки сторожа допитали. І так багато справ.
Мок довго думав.
– Викиньте її зараз же через балкон, хлопці, – нарешті наказав він спокійним голосом.
Вони робили те, що їм казали. На мить балка хитнулася з боку в бік, немилосердно вдаряючись об стовпи, але не вислизнула з міцного морського вузла, що її обв'язав, і не впала. Через деякий час балка прийняла горизонтальне положення. Вузол був зав'язаний рівно посередині.
- Якби хтось із вас зараз став по той бік балюстради, - говорив поліцейський ніби сам із собою, - спиною до прірви і обличчям до мене... Якби хтось із вас обіперся ногами на карниз і стояв, як що...
- Я не зроблю цього і за двадцять мар! — різко сказав Вайс.
– Ти впирайся ногами в карниз - поліцейський ніби не почув його. - Ти спиною до прірви. Ти тримаєшся за перила. А потім я віддаю тобі цю балку. І я наказую тобі тримати його. Мотузка, прикріплена до гачка, дуже туга. І ви ковзнули злегка, але не надто далеко. Балка знаходиться приблизно в десяти-п’ятнадцяти дюймах від балюстради. У вас ще ноги на карнизі, а руки на балці. Ти хилишся до безодні. А потім я роблю ось це...
Поліцейський підійшов до вікна й одним рухом відпустив важіль. Відрізок балки би впав у прірву й розбився б об стільці в залі, якби його не тримала мотузка.
– Ці хлопці так і впали? — запитав Штайнке. – Натягнули мотузку, стали на карниз, і хтось відпустив важіль? Так це було? Звідки ви знаєте?
Поліцейський підсунув мотузку їм під очі.
- Четверо хлопців натягували мотузку, — майже прошепотів він. - Кожен з них мав важити більше цетнара[20]. І ось мотузка була натягнута вагою приблизно п’яти цетнарів. Вбивця випустив мотузку. Вантаж впав. Мотузка потерлася об покрите мінією ярмо і забруднилася. І вона червона, бачите?
— Тобто, — Вайс почухав сальне волосся, — хлопці висіли так: ноги на карнизі, руки на балці, а крилатий випустив мотузку. Гаразд, але для чого все це? Може, хотіли покрасуватися, а крилатий якось через помилку… га?
– Ви могли б працювати в поліції, - Мок усміхнувся й дістав із кишені сім марок.
Через мить усмішка зникла на його обличчі. Його ще чекала дорога вниз.
Бреслау
Вівторок, 8 квітня 1913 року,
чверть на першу пополудні
Лікар Вольфганг Лазаріус, керівник Інституту судової медицини, витріщився на настирливого й несподіваного відвідувача. Напруга між ним і Ебергардом Моком була майже такою ж густою, як клуби диму від нерозлучної сигари медика.
20
Цетнар — міра ваги. Відома з кінця 15 ст. Сфера застосування пов’язана з торгівлею металами. Мав різні вагові еквіваленти, поширені й на укр. землях: варшавський цетнар — 160 фунтів, львівський — 126 фунтів. У 17 ст. існував і 100-фунтовий центнар. На західноукраїнських землях наприкінці 18 — на початку 20 ст. використовували й віденський стандарт у 56 кг. Скоріше за все, Мок має на увазі таку вагу.