– Пройдіть, будь ласка, за мною в прозекторську. - Лазарій пустив дим прямо в очі. – І будь ласка, не кричіть тут!
Доктор Хекманн застиг на місці. Його закручені вуса загрозливо стирчали вгору, а рідке волосся — змазане брильянтином — прилипло до черепа. Він перевів погляд з Лазаріуса на Мока, і склалося враження, що його охопив такий же сильний параліч, як той, якому Мок піддався години півтори тому.
- Не кричіть? — запнувся він. — Мені не кричати? Я, директор, доктор філософії Моріц Хекманн? Я маю мовчати? Бо що? Бо що?
– Тому що розбудите мертвих у прозекторській! — пожартував Мок.
Директор доктор Хекманн якусь мить дивився на нього з недовірою, потім крикнув: "Хам!, розвернувся на каблуках і вийшов з секретаріату. На мить почулося, як заклацали підбори його черевиків по гранітних сходах інституту.
— Він ще повернеться сюди, — протягнув Лазаріус, побачивши нажаханий погляд фрау Ловач. – За ним було останнє слово, а за директорами завжди має бути останнє слово. Давайте, Мок, мої мертві сплять, але декому з них сняться кошмари.
– А чого він директор? — спитав Мок, коли вони зайшли в прозекторську.
– Реальної гімназії імені Святого Духа. - Лазаріус підійшов до столу, на якому двоє лаборантів клали тіло Ікара. – Коли сьогодні вранці нещасні батьки прийшли в Залу, щоб впізнати своїх синів, люди Мюльгауза стримано і ввічливо їх допитали. Незабаром виявилося, що всі четверо хлопців навчаються в одному класі в одній гімназії, чий авторитет ви щойно так образили. Відразу виникла підозра, що, можливо, Ікар був учителем цих хлопців, і цей Хекманн мав це підтвердити.
– Ну, це я недобре зробив. - Мок зупинився так раптово, що втратив рівновагу й торкнувся руки трупа, який лежав на столі. - Я маю наздогнати його і вибачитися! Ми ж хочемо дізнатися, хто такий Ікар, приходить якась важлива особа для впізнання, а я все псую необережним жартом!
– Не турбуйтесь. - Лазаріус посміхнувся й знову поклав руку Ікара на стіл. – Фактично, він приїхав сюди pro forma. Криміналісти відвідали його в школі і показали посмертну фотографію Ікара. Він не впізнав його. Тоді його запитали, чи всі вчителі були сьогодні в школі. Він одразу сказав, що так. Люди з кримінального відділу, як люди недовірливі, поставили таке ж питання і двірнику. Той без вагань відповів, що всі вчителі сьогодні на роботі. Тому я не думаю, що ця негативна ідентифікація щось змінить.
– Звідки ви все це знаєте, докторе? — здивувався Мок.
– Мені зателефонував Кнофф з кримінальної інспекції, щоб попередити, що великий доктор-директор прийде о чверть на другу. Тож я його трохи випитав. Як ви правильно зазначили, мені цікаво. У всякому разі, Ікар не був учителем цих хлопців. А ким він був? Ми цього не знаємо.
– Може, педераст?
- Давайте перевіримо. – Медик одягнув гумові рукавички і подивився на одного з лаборантів – Відемейєре, переверніть його на живіт і розведіть ноги в сторони!
Коли це було зроблено, Лазаріус розвів сідниці Ікара і якусь мить уважно спостерігав.
- На свіжому трупі чітко видно, анальні м'язи зів'ялі чи ні, - сказав він Моку. — Якщо вони мляві, то маємо справу з так званим воронкоподібним заднім проходом. Дуже ймовірно, що його анальні м'язи не були напружені, що вказувало б на те, що він не педераст. Так само, як ті четверо хлопців. Я вже оглядав їх на місці злочину відносно цього. Відермейере, поверніть його на місце! Це, звичайно, не виключає їхнього інтересу до власної статі. Вони могли зробити це інакше. Per os, per manum, не обов’язково per rectum[21].
Коли лаборант переклав Ікара, Мок здригнувся. Аж тепер він помітив, що у повішеного на грудях витатуйована грецька літера. Невеличке "тау".
– Так, я це бачив, – сказав медик. - Буква "тау" може бути підказкою. А що означає "тау"? Будь ласка, перевірте! Мабуть таке вам дали завдання, пане поліцейський вахмістр!
– Дуже дякую, шановний пане лікарю! — скрикнув Мок, створюючи враження, що він хотів обійняти медика над столом трупа.
Лазаріус зробив рукою хресне знамення.
– Маєш моє благословення, Мок. - Він голосно засміявся над трупом Ікара. – Зрештою, я, як ви гарно висловилися, є кардиналом раціоналізму. Отже, йдіть у nomine rationis[22]!
- Амінь, — відповів йому Мок.