– Це кімната Клауса, – сказав Мок. – Краєвський, обшукай її. Ми вдвох тут тільки заважатимемо один одному!
Сам піднявся на верхній поверх будівлі, вийшов на балкон, а звідти потрапив на дах. Стоячи далеко від його краю, Мок відчував лише легкий страх висоти. Він знав, що внизу все ще знаходиться натовп глядачів. Він театрально знизав плечима, щоб усі на тротуарі побачили, що нікого вже немає, а винуватець неподобства давно втік у синю далечінь над дахами Бреслау.
Через деякий час Мок знову опинився на верхньому поверсі квартири Шарлотти. Він сів за маленький столик біля вікна – там, де він сидів у перший і останній раз, коли був тут. Запалив. Поліцейський дивився на шезлонг, на якому Шарлотта розміщувала своє гарно сформоване тіло, і на квіти у вазі, які вона, мабуть, так майстерно розставила — чергуючи білі й червоні троянди. На фігурки, яких вона торкається своїми тонкими довгими пальцями, і на папугу, голівку якого вона, напевно, часто пестить устами.
– Вона вважає, нібито це вона роздає карти! – повільно сказав він собі. – Я не її іграшка!
Йому спала на думку ідея про помсту — він збирався зайти до її будуару й переглянути її найособистіші речі, забруднивши її нижню білизну своїм поглядом і навіть дотиком. Це буде її символічне зґвалтування, яке покаже їй, що з ним не можна жартувати. Ця думка була абсурдною, бо йому не було за що мстити їй. Вона використала його, так, але хіба більшість чоловіків у цьому світі, включно з нібито вірним дружині Мюльгаузом, не хотіли б, щоб їх використовували саме так? Він зовсім не був упевнений, чи правду говорить його новий шеф про її домінуючу натуру, і, крім того, вона не сказала йому жодного слова, яке б дозволило зрозуміти, що їхній перший спільний статевий акт буде для них останнім! Можливо, вона зв’яжеться з ним, коли повернеться з Берліна.
І тоді він знову почув верескливий голос Мюльгауза.
– Вона тут роздає карти, а не ти!
Мок підвівся, роздратований усіма цими думками. Він піде до її будуару і викине всю її білизну на підлогу! Поліцейський відчув ерекцію. Він зайшов у зал і відчинив кожні двері одну за одною. Спочатку була кімната Курта. Зупинився. На стіні кімнати висіли малюнки, скоріш за все, зроблені хлопцем. Це були портрети його сестри – красиві та меланхолійні. У момент пориву Мок вирішив вкрасти один із цих портретів. Він зняв його зі стіни і вже згортав, коли почув кроки в коридорі. Він швидко повісив портрет і переглянув інші малюнки молодого художника, складені біля ліжка. Потім до спальні увійшов Отто Краєвський.
– Ти тільки подивись, що я знайшов. – Він тримав у руках великий стос паперу.
Це були акуратно роздруковані паперові аркуші – більші розміром за листівки, менші за театральні афіші.
ЗВЕРНЕННЯ ДО НІМЕЦЬКОГО НАРОДУ ♦
СМЕРТЬ НІМЕЦЬКОГО ІМПЕРАТОРА ТА КОРОЛЯ ПРУССІЇ
ВІЛЬГЕЛЬМА II ГОГЕНЦОЛЛЕРН
В ІУДО-МАСОНСЬКОМУ ХРАМІ,
ЩО НАЗВАЄТЬСЯ ЗАЛ СТОЛІТТЯ.
ЦЕ АКТ ІСТОРИЧНОЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ,
ПІСЛЯ НЬОГО НАСТУПА/ ВІДНОВЛЮВАЧ МІЦІ РЕЙХУ
З БОЖОЇ МИЛОСТІ ІМПЕРАТОР
— ВІЛЬГЕЛЬМ III —
СЛАВА НАШОМУ НОВОМУ ПРАВИТЕЛЮ
– Тепер ми їх справді взяли за горло, – сказав Мок колезі.
Через годину вони обоє сиділи у Петруске й смачно їли свіжі страви, чекаючи на Мюльгауза. Перед його появою до їхнього столика підійшов п’яний Губерт Матисек. Він підсів, багатозначно подивився на Мока й потер вказівним пальцем об великий. Бандит отримав те, що хотів, і кивнув на знак схвалення, кладучи в кишеню купюру в дві марки.
– Тільки не треба було показувати голу дупу! – усміхнувся Мок. – Цього в контракті не було!
– З дитинства я був грайливим, чи не так? – відповів бандит.
Околиці Легніца
П'ятниця, 18 квітня 1913 року,
друга година ночі
Нічний потяг сполученням Берлін-Бреслау наближався до Легница[45]. Баронеса Шарлотта Блох фон Бекессі поверталася додому в салон-вагоні першого класу. Вона сиділа в зручному кріслі, оббитому вишневим оксамитом, і була замислена. Пропозиція Вальтера Ніколаі була спокусливою своєю захоплюючою та екзотичною природою. Шарлотта поїде спочатку до Афін, а потім до Стамбула, де пройде навчання під наглядом найкращих офіцерів Geheimdienst III b, відповідальних за шпигунські завдання на Близькому Сході. Офіційно вона завідувала б там медпунктом для хворих дітей. Тоді на неї чекало б більше справ — теж у теплих країнах. Все це звучало чудово і було шансом для Шарлотти досягти омріяної ролі сірого кардинала у великій політиці. Однак це було пов'язано з двома перешкодами. Одним із них був її брат Курт, іншим – її моральний опір.