* * *
Спершу треба було навчитися засинати без страху. Дмитро перестав напиватися — і відчув, що сни знову стали ніби другим планом його життя. Але дзеркала з мармизами зникли. У снах він все частіше зустрічався зі старим Юром.
А одного дня йому приснилася Анна… вона запитала, які його враження про книжку «Бунт Сократа»…
Ах, «Бунт Сократа»! Він так і не дочитав…
Увечері знайшов книжку, відкрив — і вперше помітив автограф Анни. А внизу — дата і номер мобільного телефона…
Тремтячими руками набрав номер.
— Алло! — серце тенькнуло від її голосу…
«Дерево буде жити!» — глибоко в пам’яті озвався другий голос…
