Нагодувала Єву, переодягла, мала знову заснула, а Лінка вирішила побалакати з дівчатами в групі «Solo Minns». Зрештою була неділя, можна трохи розважитися…
Надіслала їм фотки з фотосесії. Дівчата були в захваті, хотіли й собі такі. Навіть сказали, що на цьому можна непогано заробити, але Лінка сумнівалася. Мабуть, кожен, хто хоче влаштувати якусь круту фотосесію для свого немовляти, шукатиме професійного фотографа? А не такого, як вона? Проте розмова з мамусями її надихнула. Вона зрозуміла, що може зробити. Кілька разів пройшлася своєю крихітною кімнаткою від дверей до вікна й від вікна до дверей — і раптом її осяяло. Знову ввімкнула комп’ютер.
Дівчата, я робила ці фотографії як підсумкові за навчальний рік, але мені здається, що вони заслабкі. Тут бракує справжньої теми. Я її саме придумала, але мусите мені допомогти. Я хочу зробити фотосесію про самотнє материнство. Тобто про вас і про себе. Та щоб це вдалося, мусите мені написати, що було для вас найважчим. Найскладнішим у вашій самотності. Якщо, звісно, ви не проти.
Лінка
Сама знаєш, що з усім важко.
Домініка
Мені було найскладніше, коли робила тест на вагітність. Бо я знала, що коли буде позитивний — я залишуся сама. Мій хлопець від початку казав, що коли щось станеться — він не покине дружину, тож коли я робила тест… це був просто жах. Сиділа сама у ванній, а тоді молилася тих кілька хвилин, хоч я взагалі не релігійна. І боялася глянути, що там. Жах. Потім уже було якось легше.
Марися
Для мене найважчим було те, що довелося повернутися до батьків. Із дитиною. Раніше я була незалежна й дуже пишалася тим, що сама себе утримую. З дитиною я знала, що не дам ради без грошей. І цей момент, коли приїхала машина, а я стояла й дивилася, як усі речі вивантажують перед моїм старим будинком. Просто кошмар. Ага, і ще, як довелося занести перстеника з діамантом до ломбарду, бо їсти не було чого.
Лаура
Для мене найгіршим було те, що під час вагітності я не мала ні на що сили. Смалила одну за другою сигарети, удома був бардак, а мене аж нудило від усього цього. І водночас я знала, що чиню погано, от тільки нічого змінити не могла. Блін, як згадаю… Добре, що принаймні пити не почала. І що дитина здорова.
Лідка
Мій найсумніший момент — коли Войтек пішов до школи. Такий гарний, у всьому новенькому, з кумедним портфеликом і все таке… А я геть розклеїлася.
Оля
Я найгірше почувалася вечорами. Завжди. Коли Юлька так страшенно плакала, а я не могла її заспокоїти. Ще й батько кричав, чого, мовляв, вона так реве. Оце жахливе відчуття безпорадності. Я постійно думала, що з малою щось не так. І весь час була із цим сама.
Люцина
«Так, це саме те, що треба», — подумала Лінка. Відразу з’явилися ідеї. Доведеться трохи попрацювати. З кожною із дівчат зробить одне фото. Загалом шість чи вісім. Побачимо, як вийде. От, приміром, Оля… Щоб її сфотографувати, довелося б поїхати до Лодзі. Хіба що Оля приїхала б із сином, та чи можна її про це попрохати? Може, організувати зустріч матусь? До кінця березня ще є час. Чи вдасться пофоткати під час зустрічі? Влаштувати щось особливе? Лінка захопилася майбутніми планами. Уперше за довгий час дівчина відчувала справжній творчий азарт.
Наталія нервувала. Блін, утратила стільки часу! Без кінця: Азор та й Азор! Дівчина раптом усвідомила, що до випускних залишився тільки місяць. І вона нічого не знає! Усі її плани, розклад повторень, геть усе полетіло шкереберть. Замість учитися займалася зовсім іншим. Звісно, вона цього хотіла. Пристрасть. Сильне почуття, мабуть, сильніше за будь-яке інше. Але треба це припинити, принаймні на деякий час. Тим більше, що дедалі важче було витримувати Азорові коники, і це Наталію теж виводило з рівноваги. У результаті вона ні на чому не могла зосередитися.
Азор прийшов до неї після уроків, нині якраз мами вдома не було. Наталія вирішила з ним серйозно поговорити. Певна річ, щойно ввійшовши, хлопець відразу кинувся до неї з поцілунками й заходився роздягати.
— Почекай! Азоре, почекай!
— Що таке? — здивувався той.