— Неймовірно. А що далі?
— Нічого. Знаєш, як виглядають дівочі й парубоцькі вечірки?
— Ну… Більш-менш.
— У нас вони були у той самий день. Він пив із друзями й жахливо перебрав. I придумав собі, що я, мабуть бозна-як розважаюся. Що ми запросили хлопців, якийсь чоловічий стриптиз чи щось таке. І приперся на нашу вечірку, хоча друзі й намагалися йому це відрадити. Мене при всіх назвав шльондрою, а двох товаришів, які хотіли його звідти вивести, побив і заявив, що я точно з ними переспала.
— О Боже.
— Ага. Він поводився як божевільний. А мені було так соромно, так жахливо соромно. І знаєш, що я зробила?
— Що?
— Я пішла звідти, з тієї вечірки. Кілька годин поспала. А потім зібрала все, що мала, і втекла найпершим автобусом до Варшави.
— Серйозно?
— Так, серйозно. У мене не було нічого: житла, роботи, нічогісінько. Кількасот злотих, щоб почати нове життя. Він, певна річ, писав, просив пробачення. Я викинула телефон, купила новий, знайшла роботу, першу-ліпшу, аби чимшвидше, лишень щоб вижити, зняла кімнатку в якоїсь напівбожевільної старої, згодом знайшла кращу роботу, школу закінчила. Якось так.
— Я не знала… ти ніколи не розповідала про це. А він?
— Мені байдуже. Він зрештою оженився. Я можу лише поспівчувати його дружині. На щастя, твій батько нормальний.
Наталія глянула на неї, і їй стало прикро. Нормальний? Бо покинув матір?
— Я знаю, про що ти думаєш. Та буває, що людина закохується — і немає на те ради. Це сильніше за все.
«Гаразд, — подумала Наталія. — Принаймні вона щира зі мною. А ця її історія… Що ж. Є над чим подумати».
Квітень
Полювання на солодощі відбулося. Кай, як завжди, зібрав найбільше, але й Лінка не нарікала. Потому вона ще довго знаходила цукерки в різних несподіваних місцях. Наприклад, у своїх гірськолижних черевиках (на щастя, цукерки були в обгортках), за годинником, у склянці із зубними щітками, в аромалампі, у футлярі лептопа… Хе! Що знайшла — те й з’їла, і тільки мама сердилася, мовляв, їй не можна стільки шоколаду, бо це зашкодить дитині.
Лінка пекла великодні пироги-мазурки, які не вдалися, бо до крему вона забула покласти масло.
І було перше квітня, цього року День брехунів збігався з Великоднем. І Кай, який переплутав перше квітня з обливаним понеділком, облив її водою вже в неділю вранці.
Був Оскар, який приніс «від зайчика» два слоїчки свіжого майонезу й десяток яєць. А може, він приніс їх на перше квітня.
Коротше кажучи, вони провели чудові свята з маленькою дівчинкою, яка дедалі частіше всміхалася світові.
І тільки бабусі не було, бо та відпочивала в санаторії в Наленчові й писала їй у месенджері (так!!!), що там класні танці, а ще є басейн з білою глиною, у якому можна купатися, і тоді шкіра буде, «як у немовляти». Лінка не хотіла їй казати, що шкіра єдиного відомого їй немовляти, була далеко не ідеальною, бо на щічках у Єви з’явилися червоні плями, а на сідничках — опрілості. Може, порадити й бабусі «Бепантен» чи «Судокрем», бо вони і Єві допомагали? Щиро кажучи, Лінка відчувала легенький смуток, що бабусі на свята з ними немає.
Але час збіг швидко. Великдень — це лише коротка перерва у звичайному життєвому хаосі, і всі в родині це відчували.
З мобільного додатка для молодих мам:
Мабуть, ти вже навчилася розуміти, чого потребує твоя дитина, коли плаче. А ще опанувала денний ритм і навчилася гарно організовувати час, а це так потрібно з малою дитиною. Твоє дитя повинне вже спати не прокидаючись упродовж 5–6 годин уночі. Для маляти ти й далі залишаєшся найважливішою. Якщо виходиш — дитина не розуміє, що ти зникаєш не назавжди. Тому попервах дуже важливо, щоб ти була з нею постійно. Іноді відчуваєш утому, адже годування й переодягання — це теж робота. Попрохай рідних про допомогу. Чоловік може ввечері зробити тобі масаж. Зрештою, невдовзі настане час, коли твій малюк почне впізнавати свого татуся. Дай можливість батькові маляти переодягнути чи покупати дитину, потурбуйся, щоб таким чином їхній зв’язок зміцнів.
Лінці хотілося жбурнути телефон у смітник. «Ненавиджу цей додаток», — сказала вона собі, проте настільки голосно, що люди позаду неї в автобусі глянули на неї якось дивно. Попрохай чоловіка зробити масаж! А бодай тобі! Найважливіше постійно бути з дитиною! Господи! Годі з неї! Мало того, що вона постійно була виснажена, то ці ідіотські поради викликали в неї почуття провини.
Лінка обернула ключ у замку. Після свят минуло якісь кілька днів, а їй здавалося, наче не один рік. Вона була просто вкрай змучена. Удома панував безлад, а її власна кімната нагадувала хлів. Мама теж мала поганий настрій. Лінка знала, що плач дитини примушує прокидатися вночі також її. Лише Адам спав добре, його ніколи й ніщо не будило. Щасливчик! Хоча, може, саме тому чоловіки не можуть мати дітей? Бо дитячий плач їх просто б не розбудив?